Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2017
П'ятниця, 28 квітня 2017 12:38

СОРТУЄМО!

ТРИВАЄ  ЕКСПЕРИМЕНТ

П’ять місяців тому ТОВ «Екоклінер» розпочало експеримент з роздільного збору відходів. Поки що – в окремо взятому мікрорайоні Міщанка. І хоча говорити про те, що сортування стало повсякденною звичкою його 1145 мешканців, ще зарано, паростки позитивного результату помітні неозброєним оком, переконаний керівник підприємства Ігор Сокур.

За період сортувального експерименту сухі відходи (себто придатні для вторинної переробки) склали 26 відсотків усього зібраного в цьому мікрорайоні непотребу. На перешкоді  переконливіших результатів стали певні недоречності: чомусь «екпериментатори» досі плутають сухі й мокрі фракції відходів. Тож не зайве нагадати: скло, пластик, жерстяні банки, вироби з дерева, металу, пластмаси, пакунки, ганчір’я, будь-які упаковки – все це сухі відходи. Між іншим, першість по зібраній вторсировині  за склом, далі йдуть ПЕТ-пляшка, папір, пластмаса. І …памперси. Та навіть малюк, що ним користувався, мабуть, здогадується: то аж ніяк не суха фракція, бо він особисто перетворив її на мокру!

Як би там не було, але спільними стараннями таки вдалося не пустити на сміттєвий полігон дві з половиною тонни відходів – і для сортувальної лінії є пожива, та й для довкілля (і для нас з вами) полегшення.

Однак збитків, нанесених підприємству збором «вторинки», ще не вдалося позбавитися: щомісячні витрати поки що вдвічі перевищують прибуток.

- Саме це й не дає нам просувати експеримент на інші «плацдарми», доводиться обмежуватися одним мікрорайоном, - пояснює Ігор Володимирович, якого в нашому місті називають фанатом чистоти. – Хоча біля багатоповерхівок теж є майже сотня контейнерів для роздільного збору. Крім звичних пластикових пляшок, туди можна кидати різні сухі відходи, крім ганчір’я, - додає директор.

Не нами пораховано, що непридатними для переробки є лише 10-20, максимум до 30 відсотків загального обсягу відходів, хоча у розвинутих країнах навчилися використовувати все без останку. А ми теж прагнемо до цивілізованої Європи. Отож сортуємо!

Людмила СЛОБОДА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/236-vipusk-17-18-21-22-vid-29-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

У ці квітневі дні минає 75-річчя від початку  трагічних подій у Гереженівськім (місцеві називають його Горбовим) лісі

 

«Перехожий, зупинись, зніми шапку, поклонись», - звертався до всіх, хто бував і буватиме на цьому просякнутому людською кров’ю місці, один з очевидців тих подій, учасник партизанського руху на Уманщині, в’язень німецьких концтаборів уманчанин М.П.Підлісний. Микола Петрович, на жаль, нині покійний, устиг стати одним з головних ініціаторів увічнення пам’яті тисяч невинних жертв, тілами яких фашисти заповнили 11 ям у Горбовому лісі.

«Навесні 1942 року ми, сільські хлопчаки, пасли корів неподалік Собківки. Аж бачимо: полуторки, вщент забиті людьми, повертають на тасьму до лісу, де їх чекали вже вириті могили. Дехто з приречених на ходу вистрибував прямо на пашню. Машини не зупинялися, карателі не доганяли втікачів – давали автоматні черги  їм услід…» - згадував ще один очевидець, уманчанин Г.Ф.Устенко.

Криваві акції біля лісової тасьми тривали аж до початку 1944-го визвольного року. Більшість невинно страчених – мирне населення: євреї, українці, цигани. Чимало військовополонених і тих, хто в тилу чинив опір ворогові.

«У 9-й могилі знаходяться останки мого вчителя, директора Собківської школи довоєнних років Гната Артемовича Коломійця, залишеного на Уманщині для підпільної роботи. В 70-і роки минулого століття на місце поховання Коломійця приїздила з Кишинева його дружина, ми намагалися посприяти встановленню тут пам’ятного знака. Та тільки в кінці 2001-го, майже через шість десятиліть після трагедії, вдалося увічнити пам'ять загиблих», - писав до редакції міськрайонної газети «Уманська зоря» М.П.Підлісний. І дякував активістам – представникам міста й району, завдяки патріотизму й небайдужості яких нарешті вдалося перетворити звичайну лісову тасьму в алею пам’яті й скорботи.

З тих пір не одна весна торкнулася сонячним теплом верхівок старих дерев - мовчазних свідків останніх хвилин земного життя невинно убієнних, а нерідко й заживо похоронених у лісових братських могилах. А скорботна алея продовжує кликати на поклін до святих могил людей різного віку, національності, віросповідання й роду занять, сільських і городян, бідних і заможних. Вони шанують пам'ять, доглядають це місце, вклоняються йому, залишають квіти.

Перехожий, зупинись, зніми шапку, поклонись…

 

Людмила СЛОБОДА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/236-vipusk-17-18-21-22-vid-29-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

Світ не без добрих людей - доводять студенти педагогічного університету, відгукнувшись на прохання своєї ровесниці з факультету іноземних мов Анжели Шелестюк. Дівчина просить усіх не байдужих допомогти у терміновому лікуванні її матусі. Аби зібрати необхідні кошти, майбутні педагоги  організували інтернет-аукціон добрих справ.

Серед запропонованих на ньому лотів (послуг) - прогулянка містом, приготування тістечок чи смачного борщу,  допомога з вивченням англійської та навіть літературна зустріч з секретами власного досвіду написання віршів.

Учасники аукціону обирають людину та послугу, яка до вподоби, оголошують ціну, яку готові заплатити. Мінімальна різниця кожної наступної ставки – 10 гривень.  Фотозвіт чеків з перерахованими коштами на лікування мами Анжели Шелестюк буде оприлюднено.

 

Кожен, хто бажає допомогти хворій жінці, може зв’язатися з Анжелою Шелестюк за телефоном 068 73 59 338.

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/236-vipusk-17-18-21-22-vid-29-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

ПАМ'ЯТЬ

Нерозкриті таємниці монастирських поховань

Великоднє поминання, в народі ще кажуть «проводи», нагадує людям, що час відвідати кладовища, навести порядок на могилках та пом’янути молитвами тих, хто відійшов у вічність.

У нашому місті розташовано багато цвинтарів. І про один з них ми поговоримо. Знаходиться кладовище неподалік від Свято-Троїцької Української православної церкви Київського патріархату.

Історичні факти:

Між селами Громи і Кочержинці, на хуторі Левада у 1913 році був побудований чоловічий братський корпус Георгіївського монастиря з церквою, в ім’я Божої матері «Несподівана радість». Частина парафіян перейшла із Свято-Троїцької церкви до монастиря. Ініціатором цієї святої справи став мешканець с. Кочержинець Митрофан Каленчук.

Ще юнаком, випасаючи коней на хуторі Левада, побачив він дивне явище – «вогняний стовб», що піднімався від землі до небес. Це видіння настільки вразило Каленчука, що сумнівів про святість того місця в нього не залишилось. Під враженням побаченого він почав там молитися, а згодом вкопав на тому місці печеру. Поступово до Митрофана приєднувались  інші молільники, але з часом дійствами Каленчука зацікавилась уманська поліція. Його як душевнохворого відправили до Київської Кирилівської лікарні, але після обстеження визнали нормальним і відпустили.

Одержимий ідеєю створення святої обителі в тамтешній місцині, Митрофан Каленчук почав шукати співучасників для здійснення цього задуму. На його заклики відгукнулося кілька селян. Це були: Антон Логвинович Каленчук з Кочержинець та з уманського передмістя Христина Іванівна Янчинська, Мефодій Семенович Адаменко, Євфимій Опанасович Чаплауський, Полікарп Ісидорович Чаплауський, Василь Іванович Колеоніченко, Ігнатій Антонович Коваленко, Михайло Яновський, Параскева Миколаївна Чаплауська та мешканець Громів Мефодій Андрійович Рябін. Усі вони виділили зі своїх земельних наділів ділянки землі, які складали 8 десятин і 1500 кв. сажень (8,7 га). З такою підтримкою та пожертвуванням Мефодій Каленчук подався до Києва шукати будівничого для храму.

Пройшовши великий довгий шлях та здолавши багато перешкод, монастир був збудований, і 10 січня 1913 року освячений Преосвященним Інокентієм, єпископом Канівським разом з місцевим духовенством. Та недовго судилося проіснувати Свято-Георгіївському чоловічому монастирю, в жовтні 1927 року радянська влада перетворила його у будинок для безпритульних дітей. А невдовзі за нез’ясованих причин він згорів.

Залишилося кладовище, що існувало при чоловічому монастирі, довгий час воно було занедбане. Але турботами отця Олександра, який служить у Свято-Троїцькій Українській православній церкві Київського патріархату, та прихожан старе кладовище було приведено до ладу.

Втім, надамо слово самому отцю Олександрові.

 

- На початку ХХ століття зародився чоловічий монастир, куди перейшла половина громадян Свято-Троїцької церкви. У 30-х роках монастир був спалений. А кладовище, що існувало при обителі, так і залишилося недоглянутим. У більшості там поховані священнослужителі та монахи, які проживали в монастирі. Останні поховання відносяться ще до 60-х-70-х років минулого століття. Відомо також, що в монастирі служили священик Іван Щупаловський та архімандрит отець Мануїл. Швидше за все, вони також поховані на цьому кладовищі.

На довгий час місце поховання забулося і було занедбане. Приблизно 10 років тому зібрались місцеві люди, і ми разом розчистили кладовище та привели його до ладу. Важко було розчистити, упорядкувати могили. Родичів уже майже немає, уманчанам спільними зусиллями довелося виконати багато роботи. І зараз вони опікуються цим місцем, особливо допомагають Марія Козуб, Микола Фабрика та багато інших.

Нерідко нас запитують, чому вирішили піклуватися про майже забуте місце вічного спочинку. Це стало можливим завдяки тому, що останнім часом, наперекір усьому, люди стали добрішими, повернулись до віри та церкви, почав зростати рівень нашої культури. В місті взагалі почали більше піклуватися про ці пам’ятні скорботні місця, багато в чому завдяки міському голові Олександру Цебрію.

Бажаю кожній людині пам’ятати про тих, хто відійшов у вічність. Відвідувати кладовища не тільки в дні проводів, а й цілий рік. Молитись за душі померлих. Бажаю кожному уманчанину приходити на кладовище з вірою в душі, провідати померлих рідних, та дати «покаяніє» іншим людям від щирого серця. Великим проханням є не приносити на могили штучні квіти, бо це є обман перед Господом, до того ж  - забруднення навколишнього середовища. Будьте поміркованими.

 

Підготувала Тетяна ЧОРНА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/232-vipusk-16-20-vid-22-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини
Понеділок, 24 квітня 2017 05:33

МАНДРІВКИ БЕЗ БАР’ЄРІВ

НОВАЦІЯ

МАНДРІВКИ БЕЗ БАРЄРІВ

 

Можливі не тільки за кордоном, а й у нас, переконана Ліана РОДНІКОВА - керівник новоствореного відділення у структурі Уманського управління праці та соціального захисту населення

 

Відділення інклюзивного соціально-реабілітаційного туризму – таку назву має новостворена ланка, покликана залучити до принад туристичних подорожей осіб з інвалідністю. При допомозі Ліани Василівни, яка встигла набути неабиякого досвіду турменеджера перш за все на стежках сільського «зеленого туризму», спробуємо осягнути передбачені інклюзивністю завдання й перспективи.

- Інклюзивність – яке понятійне значення цього слова?

- Запозичене з англійської, воно передбачає врахування інтересів усіх членів суспільства, незалежно від стану їх здоров’я та соціального статусу, можливість залучення до суспільного середовища осіб з інвалідністю. У розвинених зарубіжних країнах інклюзивний туризм активно включає їх у всі процеси життєдіяльності сучасного світу. В нашій державі цей прогресивний метод робить свої перші кроки, а Умань прагне однією з перших в Україні надавати можливості таких послуг для населення – завдяки новаторству нашого керівника Галини Кучер, її вмінню впроваджувати все прогресивне.

- Чи має ця потрібна справа законодавчу підтримку?

- У Верховній Раді рік тому зареєстровано законопроект щодо інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму. Поки він вивчається та обговорюється у комітетах, ми випереджаємо депутатів і йдемо в ногу з вимогами часу. Адже в державі з’явилась нова категорія інвалідів - учасники АТО та переселенці, для яких інклюзивний туризм може стати потужним засобом реабілітації, в тому числі психологічної, можливістю якнайшвидшого повернення до соціуму.

На жаль, у своїй більшості ці люди далекі від історії України, від пам’яток, яких є чимало на Черкащині й Уманщині. Тим часом у нас протягом шести років створювалися маршрути внутрішнього туризму, в тому числі сільського – «зеленого». Вони дозволяють за незначні кошти, з використанням мінімуму часу отримати позитивні емоції, пережити радість спілкування з природою, відчуття абсолютного спокою і насолоди, чого так не вистачає міським жителям у буденному щоденні.

- Що потребує невідкладного вирішення?

- Наші люди з інвалідністю поки що мало підготовлені до подорожей. Тому ми покроково повинні викликати в нашого клієнта бажання до активного способу життя через подорожі та екскурсії. Великою завадою на цьому шляху є неякісні дороги, які з’єднують чудові цікаві місця.

Сказати, що немає відповідного транспорту, - теж не сказати нічого. Оскільки серед наших туристів можуть бути й інваліди-візочники, всі об’єкти культури, історичні місця повинні виконувати вимоги законодавства про вільний до них доступ. А це теж проблема.

- Але ж далеко не все у вашій новій справі пронизане проблемами!  Уже визначені маршрути інклюзивного туризму?

- Так, і їх можна порівняти з коштовним українським намистом, де кожна намистина – унікальний продукт, створений або громадою села, або творчою людиною, або неповторним куточком природи, який надихає на подальше життя у наші непрості дні, лікує.

Чи бачили ви, як цвіте льон? Чи бажаєте вивчити танок з вінками на голові? Скуштувати свіжоспечений хліб з медом та молоком? Тоді вам до нас! – так говорить фахівець відділу інклюзивного туризму, залучаючи до нового виду реабілітації людей з особливими потребами.

Ми вже запланували цікаві маршрути для уманчан. У першу чергу – до краєзнавчого музею, де покажуть історію виникнення українського костюма з майстер-класом по в’язанню жіночих головних уборів, де отримаєте незабутні враження від перевдягання у вбрання минулих століть.

На травневі свята та літні відпустки відділення інклюзивного туризму пропонує провести дні сімейного відпочинку на березі Південного Бугу. Споглядати мальовничий річковий пейзаж, ловити рибу, варити юшку, збирати суниці та гриби – багатогранний відпочинок та оздоровлення всього за 50 кілометрів від нашого міста. Бажаєте більшого комфорту? Він є в реабілітаційному центрі в селищі Кароліна Богаз біля Чорного моря: спортивний та дитячий майданчики, басейни, послуги профілакторію.

У травні побуваємо також біля святих православних місць, розташованих на Уманщині. Розробляються й нові інклюзивні маршрути. Всіх, хто потребує реабілітації, релаксу, емоційного наповнення під час подорожей, запрошуємо до співпраці. Контактний телефон 0974117886.

 

Спілкувалася Людмила СЛОБОДА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/232-vipusk-16-20-vid-22-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

По 22 квітня 2017 р на автобусному маршруті «Ринок-Нове кладовище» введено додаткові рейси.

 

Автобусний маршрут  буде обслуговувати пасажирів в такому режимі:

- 16 квітня – час відправлення з ринку об 11-й год., із кладовища о 13-й год.;

- з 17-го по 22 квітня – щоденно час відправлення з ринку о 8 год. 30 хв. та об 11-й год., із кладовища о 9 год. 10 хв. та о 13-й год.

 

Про введення у поминальні дні додаткових рейсів на автобусному маршруті «Ринок-Нове кладовище» буде повідомлено додатково.

 

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/227-vipusk-15-19-vid-15-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

 

Дбати про належний стан священних місць, де знайшли вічний спокій наші рідні, – святий обов’язок кожного із нас. 

До поминальних днів прибирання кладовищ проводять їхні адміністрації, уманські комунальники та  жителі міста.

Взагалі ж за доведення до нормального вигляду міських цвинтарів міська влада взялася три роки тому, коли нинішній мер ще виконував обов’язки очільника міста. Тоді багато корисного було зроблено  на найстарішому Міщанському кладовищі, упорядковано цвинтар  Софіївської Слобідки.

 Розчищення територій від чагарників та сухостою, обладнання парканів, облаштування додаткових сміттєвих контейнерів на уманських кладовищах – ця робота ведеться і зараз.

Порядок на кладовищі залежить не лише від комунальників, але й від поведінки самих городян, адже дехто викидає сміття навіть біля могил, не доносячи його до смітника.

 

Тому влада міста закликає всіх уманчан долучитися до прибирання місць вічного спочинку наших рідних та близьких.

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/227-vipusk-15-19-vid-15-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 18 квітня 2017 06:21

Великдень у рідній Умані

СЛОВО ЧИТАЧАМ

Великдень у рідній Умані

 

Час летить швидко, неначе недавно лише закінчилась зима, а вже на порозі Великдень. Смачні пасочки, спечені мамою чи бабусею, крашанки, похід до церкви, знову разом уся родина…

Як святкують Великдень у сім’ях уманчан?

Чи є певні традиції святкування, притаманні вашій родині?

 Що побажаєте землякам з нагоди великого свята?- поцікавилися ми у перехожих у центрі нашого міста.

 

Елла Гінзерська, перебуває у відпустці по догляду за дитиною:

- Ми з сім’єю спочатку прямуємо до церкви, святимо пасочку, вдома снідаємо, а потім усі разом йдемо на кладовище провідати рідних. Традиційно печемо паски за рецептом, який залишився ще від бабусі.

Уманчанам бажаю щастя, здоров’я, миру та гарного свята.

 

Інна Василенко, вихователь НВК № 1:

- Готуємось до Пасхи усією родиною, постимо, відвідуємо церкву. Рано вранці на Великдень ідемо до церкви, святимо пасочку. А на роботі з дітками говоримо про Ісуса Христа, виготовляємо символічні подарунки.

Традиційно йдемо до церкви разом з мамою, разом фарбуємо крашанки, печемо паски, фотографуємо усе на згадку. А ще мама вишиває бісером дуже гарні ікони та пасхальні рушнички. При нагоді дарує свої роботи рідним, близьким, а то й просто незнайомим людям.

Всім зичу миру в країні та в серцях, любові, добра, радості, злагоди в родинах та взаєморозуміння.

 

Віталій Сурда, електрозварник у приватній фірмі:

- Святимо пасочку,  а потім йдемо всією родиною в ліс. Дітки граються, ми готуємо смачні шашлики та смакуємо паскою.

Особливих традицій у нас немає, святкуємо, як усі звичайні родини. Навідуємо батьків, або вони приїздять до нас. Фарбуємо крашанки, готуємо різні смачні делікатеси.

Уманчанам бажаю добра, миру, здоровя.

 

Наталія Білецька, пенсіонерка:

- Святкуємо вдома, йдемо до церкви святити паску. Традицій особливих уже й не залишилось. Як усі сім’ї, повертаємось з церкви та снідаємо.

Уманчанам бажаю здоровя, миру над головою та в серцях. А ще - хорошого Великодня.

Газета «Рідна Умань» приєднується до побажань наших випадкових співрозмовників та бажає побільше усмішок, радості, натхнення, щастя, душевного спокою. Кожному жителю нашого мальовничого міста щасливого Великодня!

Спілкувалась Тетяна ЧОРНА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/227-vipusk-15-19-vid-15-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 18 квітня 2017 06:04

БІЙ «НІЧИЙНИМ» СМІТНИКАМ

БЛАГОУСТРІЙ

БІЙ «НІЧИЙНИМ» СМІТНИКАМ

Вкотре оголосили працівники ТОВ «Екоклінер». Їх підтримують свідомі містяни, укладаючи договори на вивезення великогабаритних відходів

- Документи на обслуговування підписали з нашим підприємством поки що 449 жителів Умані, - інформує керівник «Екоклінера» Ігор Сокур. – На перший погляд, надто мала кількість (лише 0,5 відсотка від числа всіх жителів) для оптимістичних прогнозів. Але ж вдалося зрушити справу з мертвої точки!

Прошу перерахувати в газеті вулиці та провулки, де мешкають справжні поборники чистоти. Вони вже уклали угоди і заплатили за вивезення гілля, листя та інших відходів, що відносяться до великогабаритних. Це жителі вулиць Незалежності, Тищика, Успенської, Шевченка, Стуса, Великої фонтанної і Малофонтанної, Щербаківського, Крамаренка, Залізняка, Інтернаціональної, Демуцького, Гоголя, Громова, Воїнів-інтернаціоналістів, Володимирської, Малої садової, Новософіївської, Олександрівської; вулиць і провулків Республіканських, Садових, Молокова, Горького, провулків Аркаса і Пожарського Дмитра.

Дала певні плоди і копітка робота «екоклінерівських» менеджерів, які ходять з двору в двір, пояснюючи людям прописну істину: і за «великогабаритку» (відходи, розміри яких перевищують 50х50 см), і за ремонтні побутові відходи потрібно платити ОКРЕМО.

Вартість, як на нинішні ціни, взагалі символічна – 96 копійок на місяць з особи, 11 грн. 52 коп. у рік. Чому ж більшість із нас, прагнучи до Європи, у поводженні зі сміттям чинить по-дикунськи: «Краще викину подалі з очей, ніж платитиму кілька гривень за вивезення»? Питання риторичне.

А терикони цегли, піску, мішків з-під цементу, інших будівельних відходів на горезвісних «стихійках»? За розмахом купи купезної сміття помітно, що люди, які будують-ремонтують, далеко не бідні. А коштів на вивезення мотлоху чомусь «не вистачає»… Немає, приміром, 6 гривень, щоб законно вивезти на сміттєвий полігон замінене на пластикове старе вікно, чи 10 гривень для вже непотрібних дверей або унітазу, або п’ятигривенника, щоб позбавитися «зношеного» шиферу.

Отож і доводиться оголошувати бій «нічийним» смітникам за міські бюджетні кошти, відриваючи їх від набагато нагальніших потреб. З початку нинішнього року «Екоклінер» уже ліквідував 20 стихійних сміттєзвалищ у місті – вивіз 313 м куб. великогабаритних і 93 м куб. ремонтних відходів. Разом це 50 «зілівських» вантажівок!

І навіть прибираючи щодня сліди «діяльності» екологічних вандалів, колектив «Екоклінера» вірить у свідоме ставлення громади до боротьби зі стихійними сміттєзвалищами. Бо й справді: кого з нас не дратують купи непотребу в дворі, парку, біля річки, на узбіччі дороги? Та неприємний парадокс у тому, що чималу лепту до цієї брудної справи вносимо ми самі…

 

Людмила СЛОБОДА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/227-vipusk-15-19-vid-15-kvitnya-2017-r 

Опубліковано в Новини

 ТЕЛЕФОННИЙ ДІАЛОГ З МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ


18 квітня з 12.00 до 13.00 відбудеться черговий телефонний діалог уманчан з міським головою.

В день проведення прямого зв’язку маєте змогу задати запитання особисто Олександру Цебрію за номером 3 42 33.

На свої запитання отримаєте вичерпні відповіді!

Зміст телефонного діалогу з міським головою буде висвітлений у засобах масової інформації. 

Джерело: https://www.facebook.com/552407921585581/photos/a.552407964918910.1073741826.552407921585581/739577602868611/?type=3&theater 

Опубліковано в Новини
Сторінка 1 із 2
Back to Top