Фільтрувати матеріали за датою: листопада 2017

21 листопада до Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України направлено звернення, підписане 21 депутатом Уманської  міської  ради VII скликання. Подаємо його повний виклад.

 

Депутатське звернення

Депутати Уманської  міської ради висловлюють глибоку стурбованість та звертаються до вас з метою привернути увагу до поведінки народного депутата України Антона Яценка. Народний депутат України має слугувати взірцем моралі та добропорядної поведінки, дотримуючись етичних норм спілкування. Антон Яценко давно має репутацію невихованого і безпринципного політика. Багато уманчан вже відкрито висловилися, що їм соромно, що людина з такими низькими моральними якостями та принципами представляє Уманщину у Верховній Раді. Неодноразово з вуст народного депутата лунали образи та погрози на адресу депутатів міської ради, членів виконавчого комітету Уманської міської ради та його працівників, волонтерів, представників громадських організацій та пересічних уманчан. Останньою краплею стала хамська поведінка Антона Яценка по відношенню до медиків КП «Уманська міська лікарня» під час зустрічі 03 листопада 2017 року та принизлива  кампанія, ініційована народним депутатом України Антоном Яценком проти міського голови та його підлеглих.

Подібна поведінка народного депутата є неприпустимою. По-перше, це компрометує високий статус народного обранця, по-друге, дискредитує виборців, які віддали за нього свої голоси.

Стаття 8 Закону України «Про статус народного депутата» закріплює поняття депутатської етики:  у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Крім того, статтею 24 цього Закону закріплено обов'язки народного депутата додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики.

Даний поступок виходить за всі припустимі рамки суспільної моралі і тому ми звертаємось до вас, як до профільного комітету Верховної ради України, з проханням провести службове розслідування та надати даному інциденту правову оцінку з подальшим  ініціюванням процедури відкликання депутатського мандату.

З повагою депутати Уманської міської ради

До цього офіційного документа, підписаного депутатською більшістю (крім фракції «Відродження», які мають, напевне, власне поняття про моральність) додано кілька аркушів з копіями SMS-повідомлень, фотоматеріалів та публікацій в інтернет-виданнях і соціальних мережах, які підтверджують неетичну поведінку народного депутата, ілюструють, як Антон Яценко принижує честь і гідність міського голови Олександра Цебрія, його колег, члена виконавчого комітету Вячеслава Зозулі, волонтерів, уманчанок.  Для прикладу подаємо кілька скріншотів (знімків з екрана) із соціальної мережі Facebook. 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 11:50

ПАУЕРЛІФТИНГ ЛЮБИТЬ СИЛЬНИХ

Переступивши два роки тому поріг розважально-спортивного комплексу «Амарант», Наталія Сокуренко і в мріях не наважувалась стати членом збірної України з пауерліфтингу. «Прийшла  підшліфувати власну фігуру», - пригадує спортсменка своє перше знайомство з тренером Олександром Дробілком.

 Наталія – випускниця уманського педуніверситету, керівник хореографічного колективу «Барви», що при Будинку культури у Христинівці, в «Амаранті» веде групу з крос-фіту. Нещодавно вона стала переможницею серед жінок в категорії до 60 кг на змаганнях з кубка Європи GPA-IPO з пауерліфтингу, що проходив у Києві. Результат уманчанки  в абсолютному заліку за сумою силового триборства - 360кг. І вона зарахована до національної збірної!

Рекордсменом під час турніру став ще один посланець нашого міста – 17-річний Олесь Петренко, студент Національного університету садівництва. Молодий спортсмен посів перше місце з пауерліфтингу серед юнаків 16-17 років з сумою 470 кг.

Є чим пишатися наставнику команди Олександрові Дробілку! Та й сам «граючий» тренер показав гарний результат - друге місце в категорії  М1 зі станової тяги з результатом 210 кг.

Взагалі ж наше місто на цих змаганнях представляли шестеро спортсменів. Високого результату досягнув Сергій Плотніков: серед юніорів він виявився найсильнішим у змаганнях з пауерліфтингу (серед чоловіків був другим), станової тяги та жиму лежачи.

Перше місце серед учасників до 15 років у пауерліфтингу – теж за уманчанином Олександром Білозором.

 

Влас. інф.

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 11:43

ЛІКАРІ: ПРОДОВЖУЄМО ЗНАЙОМСТВО

У попередньому випуску газети ми розпочали заочне знайомство з лікарями  Уманського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, а саме з фахівцями амбулаторії №2. І продовжимо в цьому ж напрямку, та спершу при допомозі головного лікаря Центру Миколи Васильчука уточнимо деякі важливі моменти стосовно самих підрозділів.

 

- Загалом у нашому Центрі функціонує шість амбулаторій, три з яких розташовані за адресою вул. Шевченка, 50 (перша, друга та третя). Тут працюють переважно лікарі-терапевти, сімейні лікарі та лікарі підліткового кабінету. Вул. Незалежності, 57 - адреса четвертої амбулаторії. В цьому підрозділі працюють лікарі загальної практики. П'ята та  шоста розташовані за адресою вул. Шевченка, 2 - тут надають допомогу дітям та підліткам. Відзначу, що уже затверджений проект реконструкції амбулаторії №4. Розробляється проектна документація будівництва ще одного підрозділу в житловому районі міста Лиса гора. 

Кількість амбулаторій задовольняє потреби міста, проте ми зіткнулися з куди більшою проблемою - дефіцитом кадрів. За останні два роки жоден молодий лікар не поповнив наші ряди, хоча можемо прийняти на роботу відразу десять працівників. Звичайно, фахівців потрібно чимось зацікавити, наприклад, житлом. Це не якась забаганка - це  вітчизняна і світова практика. 

Проливши світло на особливості структури міського центру первинної медико-санітарної допомоги, продовжуємо заочне знайомство з його фахівцями, а саме з лікарями амбулаторії №3, завідувачем якого є Ольга Олександрівна Кудіна. 

Ольга Олександрівна  Кудіна Лікар-терапевт вищої категорії, завідувач амбулаторії. Закінчила Київський медичний інститут за фахом «лікувальна справа». З 1976 року працює в КЗ «Уманська міська лікарня». За плечима 40 років стажу. 

Микола Іванович Васильчук В 1994 році закінчив Вінницький медичний інститут за фахом «лікувальна справа». Працював лікарем-терапевтом, а з 2006 року здобув спеціалізацію лікаря загальної практики - сімейної медицини. Лікар вищої категорії. Протягом останніх років пройшов  курси спеціалізації з мануальної терапії (особливий метод лікування хвороб хребта і суглобів за допомогою рук), займається фітотерапією, використовує як традиційні, так і нетрадиційні  методи лікування.

Валентина Анатоліївна Теплякова Лікар загальної практики - сімейної медицини першої кваліфікаційної категорії. Закінчила Вінницький медичний інститут. Багато років працює в КЗ «Уманська міська лікарня». Впевнена, що професійний досвід та практичні навички допоможуть завоювати прихильність пацієнтів.

Лариса Михайлівна Олійник Лікар загальної практики-сімейної медицини. Ось уже два роки працює в сімейній амбулаторії №3. Закінчила Вінницький національний університет ім. М.І. Пирогова. Потім два роки проходила інтернатуру в містах Київ та Монастирище.

Нінель Григорівна Швець Лікар-терапевт вищої категорії з 45-річним стажем роботи. Закінчила Вінницький медичний інститут. З 1978 року лікує в КЗ «Уманська міська лікарня». Працює в підлітковому відділенні.

Лариса Мефодіївна Марченко Лікар-терапевт першої категорії зі стажем роботи понад 40 років. Закінчила Київський медичний інститут. 

Вікторія Володимирівна Погоріла Лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категорії. Проходить курси за спеціалізацією «загальна практика-сімейна медицина». 

Євгенія  Василівна Федорова і Галина Кирилівна Мельниченко (вони відмовилися фотографуватися) -  лікарі-терапевти першої категорії. Стаж роботи кожної близько 40 років. 

 

 

 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 11:35

Сімейний лікар: заочне знайомство

У двох попередніх випусках ми торкнулись окремих рис медичної реформи, яка докорінно змінить систему надання послуг на первинному рівні. Тепер багато чого залежатиме від пацієнта, який обиратиме свого сімейного лікаря та укладатиме з ним угоду.  Адже без «сімейника» не потрапити до вузького спеціаліста (кардіолога, хірурга, травматолога тощо) - з наступного року всі направлення відбуватимуться саме через вашого сімейного лікаря.

  Постає логічне запитання: як його обрати і взагалі: де шукати необхідну інформацію? В електронній системі E-Health  мають бути дані про кожного лікаря, та це поки що в майбутньому. До того ж, не слід забувати, що далеко не кожний може скористатися інтернет-ресурсами. Можна запитати в реєстратурі лікарні, та на об'ємну інформацію там годі сподіватися, бо часу у працівників реєстратури завжди обмаль. Нам порадили звернутися до відділу кадрів, але там не можуть надавати персональну інформацію без згоди лікаря. Вихід один - особисто зустрітися з кожним. 

І тепер, дорогий читачу, готові ділитися тим, що дізналися самі. Відзначимо, що, за даними головного лікаря Уманського міського центру первинної медико-санітарної допомоги  Миколи Васильчука,  в центрі працює 29 сімейних лікарів. Будемо знайомитися з ними почергово.

Почнемо з амбулаторії №2 КЗ «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». В цьому підрозділі працює 7 лікарів, які обслуговують 20720  осіб. 

 

Геннадій Васильович АНДРІЄНКО. У 1992 році закінчив Київський медичний університет. В 1992-1994 рр. проходив інтернатуру на базі КП «Уманська міська лікарня». З 1994 по 2004 рік працював дільничним терапевтом. Після проходження спеціалізації  став лікарем загальної практики - сімейної медицини. З червня минулого року - завідувач амбулаторією №2 КЗ «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Юлія Василівна ГАВРИЛОВА. В 2005 році закінчила Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. Проходила інтернатуру за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина». З 2007 року працює сімейним лікарем. Стаж роботи - 12 років.

Любов Кузьмівна ДЯЧЕВСЬКА. Закінчила Чернівецький медичний інститут. З 1978 року працює в КП «Уманська міська лікарня». Сімейним лікарем стала 2007 року.

Марина Ігорівна КОПИЛОВА. В 1999 році вступила до Уманського медичного училища, яке закінчила в 2001 році. Після цього два роки працювала  медсестрою  в  кардіологічному відділенні Уманської міської лікарні. В 2009 році закінчила Вінницький медичний університет. Відтоді працює сімейним лікарем.

Андрій Володимирович КУДРЯВЦЕВ. У 1993 році закінчив Вінницький медичний інститут (нині університет ім. М.І.Пирогова), після чого проходив інтернатуру на базі КП «Уманська міська лікарня». З 1995 року працював лікарем-терапевтом, потім став сімейний лікарем. Загальний стаж роботи - майже 25 років.

Світлана Леонідівна ПАН.  Лікар вищої категорії. Фаховий стаж  - 34 роки. 

Валерій Петрович ПИЩИК. Перша сходинка до професії – уманське медучилище. В 1984 році закінчив Київський медичний інститут, став лікарем-інтерном Уманської міської лікарні. З 2007 року - лікар загальної практики - сімейної медицини.

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 11:00

ЦЕ ПРО НАШЕ РЕУ

Керівника уманських ремонтно-експлуатаційників Андрія Царя попросила про зустріч, аби ще раз обговорити побачене неподобство в одному з кабінетів жіночої консультації. Там уже тривалий час «плакала» гіркими слізьми стеля, щодня отримуючи порцію неприємної вологи з розташованої зверху квартири. ЇЇ господиня реагувала на звернення людей в білих халатах мовчанкою, хоча з багатьма була знайома ще від своєї вагітності. Не відкривала жінка дверей і працівникам РЕУ №3, котрі мали намір з’ясувати і усунути причину постійного протікання стелі в медико-генетичному кабінеті.

І раптом – Андрій Сергійович з приємною новиною: 

- Нам таки вдалося потрапити в ту недосяжну квартиру й усунути проблему. Її створили під час ремонту житла, а страждати довелося стороннім людям.

- Як же ви схилили мешканку до співпраці? – не приховую здивування, адже сама мала нагоду переконатися, що жінка мешкає за правилами «Моє житло – моя фортеця».

- Знайшли спільну мову, - не вдається в деталі керівник РЕУ. І пригадує інші випадки: - Квартири, куди майже неможливо потрапити, для нас не новина. На вулиці Пушкіна, де багато житла куплено іноземцями, з подібним стикаємося часто. Якось навіть літаком з Ізраїлю передавали ключі від однієї з квартир, куди конче треба було потрапити ремонтникам.

На столі в начальника РЕУ – аркуш з подякою мешканців квартир 71, 75, 79 будинку 58 по вулиці Європейській за відновлення опалення в їхніх помешканнях. «Андрій Сергійович проявив небайдужість, розуміння, людяність і порядність у вирішенні цього непростого питання, з яким попередній начальник РЕУ№1 не міг справитися протягом п’яти років», - говориться в листі. В кутку якого - резолюція керівника про преміювання причетних до цієї справи працівників.

- Вже скоро два роки, як три колишні міські «жеки» були реформовані в комунальне підприємство «РЕУ №3», - пригадує Андрій Цар, - Зараз нереальним сприймається мільйонний борг по заробітній платі, що був перед працівниками. Тепер ось навіть преміювати людей можемо на підставі подібних подяк.

- А як у вас з кадрами, адже в подібних конторах завше були спеціалісти доволі специфічної поведінки?

- Тому й вдаємося до нетрадиційних методів перевиховання: декого навіть лікуємо у спеціальних закладах. А як інакше: вигнати людину – справа нехитра, а що конторі робити без знаючого спеца? Навіть алкотестер купили – періодично влаштовуємо робітника перевірки. Цінуємо всіх, бо молодь зараз не поспішає їм на заміну. Молоді або вдома на «халтурах», або ремонтують чи будують за кордонами своєї держави.

Саме дефіцит робочих рук примусив керівництво РЕУ вдатися до співпраці з підрядними організаціями. Провели такий експеримент з покрівельниками – понад п’яти тисяч «квадратів» м’якої покрівлі вдалося реанімувати. Географія дахових ремонтів широка: будинки по Європейській, Гонти, Ярослава Мудрого, Успенській тощо. Шиферна покрівля теж потребує ремонту – і на ці роботи уклали угоди з підрядниками. Зрозуміло, що відразу охопити всі заявки мешканців не вдається – надто багато об’єктів житлового фонду потребують «лікування».

Можливо, саме з цієї причини деякі ОСББ, а їх у місті створено 45, уже не проти повернутися під опіку РЕУ, адже нарікати на чужу діяльність набагато простіше, ніж братися за справу самим. Бо житловий будинок – це великий організм, і він потребує постійної уваги та підтримки – про це весь час нагадує своїм підлеглим і мешканцям керівник ремонтно-експлуатаційного управління Андрій Цар.

Людмила СЛОБОДА

 

Опубліковано в Новини

При цьому ширина тротуару на вулиці Грушевського (колишня Урицького) буде такою, що тут з’явиться навіть велосипедна доріжка, - запевнив начальник управління житлово-комунального господарства Віталій Харченко.

Тривають роботи і з ремонту дорожнього покриття по вулиці Івана Богуна. По їх завершенню одна з найбільш аварійно небезпечних ділянок перетвориться на нормальне місце проїзду завдяки розширенню дороги у найвужчому місці на 1,2 метра. Тут також заплановані тротуар з бордюром і турнікет.

Хід робіт з облаштування сучасної пішохідної доріжки по вулиці Європейській (колишня Леніна) – від Тищика до розважально-спортивного комплексу «Амарант» - нещодавно особисто проінспектували міський голова Олександр Цебрій та народний депутат Максим Поляков.

- Люди давно вказували на цю проблему. Нею перейнявся наш депутат Максим  Поляков, завдяки його сприянню вдалося залучити в місто субвенцію з державного бюджету в розмірі 3,5 мільйона гривень, за що уманчани дуже вдячні своєму землякові, - сказав мер Умані.

- Виконання робіт з комплексного благоустрою мого рідного міста стало можливим завдяки плідній співпраці з Урядом, - підкреслив парламентарій. - Я, як народний обранець, докладу максимум зусиль у поточному та наступних роках задля благоустрою та процвітання міста Умань, для розвитку його туристичної привабливості.

На вулицях, де триває облаштування тротуарів та ремонт доріг, технагляд веде контроль за якістю робіт. А закінчити їх комунальники обіцяють до середини грудня. 

Влас. інф.

 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 10:56

Обираємо назву міського стадіону

Газета продовжує цікавитися думкою уманчан  стосовно перейменування центрального стадіону. Цього разу  ми спілкувалися  з педагогічним колективом Уманської  дитячо-юнацької  спортивної школи № 1 на чолі з її директором Владиславом Грязновим. 

Не обійшлося без дискусії, адже кожен має свої уподобання та переконання. Владислав Грязнов пропонує назву «Центральний стадіон «Юність», хоча його колеги не погоджуються і висловлюють власні варіанти. «Центральний міський стадіон» - такою є пропозиція   тренера з футболу  Сергія Вовка. Тренер з боксу Віктор Петриченко хоч і не виголошує конкретної ідеї, та вважає, що стадіону потрібно присвоїти ім'я котрогось з відомих уманських спортсменів. 

Дискусія набирала обертів, здавалося, що спільного варіанту назви для нашого стадіону так і не вдасться дібрати. Та тут старший тренер з футболу  Сергій Вовк сказав, що доцільно було б назвати «Центральний стадіон імені В.С.Бойка». Після цих слів кожний з присутніх теплими словами згадав  Володимира Семеновича, наголошуючи на його значному внеску у відродження міського стадіону. Тож врешті саме на цій назві зупиняється педагогічний колектив Уманської  ДЮСШ № 1.

 

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вже другий матеріал поспіль  «Рідна Умань» присвячує  вибору нової назви для міського стадіону. Ми подаємо думки людей, які все своє життя зі спортом. У кожного власна думка, та визріває спільна тенденція - більшість спортивної громади міста за те, щоб  стадіону було присвоєне ім'я В.С.Бойка. 

ДОВІДКОВО. Володимир Семенович Бойко (1938 - 2015) - голова правління — генеральний директор ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Народний депутат України чотирьох скликань. Герой України. Почесний президент футбольного клубу «Іллічівець» (Маріуполь).

Владислав ШУКАЙЛО

Опубліковано в Новини

Місцева влада чимало робить для того, щоб багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування – основний заклад майбутнього госпітального округу – була на базі уманської міської лікарні. Адже це гарантія якісної ефективної медичної допомоги уманчанам, а також забезпечення роботою великої кількості медпрацівників. А ще – можливість подальшого осучаснення та модернізації закладу.

З цього приводу міські депутати (за винятком фракції партії «Відродження») ще місяць тому попросили підтримки у голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка та нардепа Антона Яценка, апелювавши до них з аргументованим зверненням (див. «РУ» №40 від 7 жовтня).

Як це часто трапляється, нормативно-законодавчі прогалини, котрих не позбавлений і процес формування госпітальних округів, спричинюють місцеві конфлікти, надто ж навколо проблеми обрання базових лікарень. Медичних працівників та владу на місцях особливо лякає перспектива припинення державного фінансування районів, де не функціонуватиме багатопрофільна лікарня другого рівня. Що станеться в підсумку: перепрофілювання існуючих закладів (цей напрямок посилено декларує МОЗ) чи їх скорочення, а то й закриття?

Тому й атакують комітет з питань охорони здоров’я Верховної Ради численними запитами з різних регіонів країни. Органи місцевого самоврядування, медичні працівники, громадські організації стурбовані непрозорими критеріями вимог до закладів, що претендують на роль центрів госпітальних округів. Людей турбує відсутність конструктивної співпраці з цих питань між різними гілками влади та тими, хто має вплив на цей процес.

Під час недавньої зустрічі з міськими медпрацівниками народний депутат Антон Яценко переконував колектив комунального закладу у відсутності власних повноважень впливати на процес формування госпітального округу. Однак відразу ж похвалився тим, що його стараннями кабінет жіночого здоров’я буде відкрито на базі ЦРЛ (міський бюджет виділив на ці потреби 400 тисяч гривень співфінасування).

На жаль, медичні працівники міста не змогли отримати від народного депутата відповідей на питання, що їх хвилюють, оскільки головна тема обговорення схибила в русло політиканства.

Навзамін на запитання мера Умані Олександра Цебрія, чи виділяє міське самоврядування кошти на модернізацію медичних послуг в Умані, відповідь присутніх була однозначна: ніколи раніше медична галузь не була в такому пріоритеті влади, як нині. Влас. інф.

 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 10:47

СТАДІОН: право вибору назви

Чи  не найважливішою  подією  жовтня стало повернення центрального стадіону в комунальну власність.  Нагадаємо, що до цього стадіон належав  ПАТ «Уманьферммаш» та мав відповідну  назву.  З переходом  його у повне розпорядження міста постала потреба  перейменування.  

 

За  свою більш ніж  дев'яносторічну історію  цей призначений для спортивних занять об’єкт змінив декілька назв: «Червоний стадіон»,  стадіон ім. Г.І.Котовського, «Іллічівець-Умань», «Стадіон «Уманьферммаш». Кожна назва символізувала певні зміни в житті міста, переломні етапи, але як би не розгорталися події, з часу свого виникнення стадіон покликаний функціонувати  на благо міста та, зокрема, наших спортсменів.  Керуючись цим, міська влада вирішила, що  саме  уманчани мають право запропонувати назву для головного спортивного об'єкту міста.

Звичайно, що кожен з нас матиме свій варіант назви, мотивуючись чи то суб'єктивними, чи об'єктивними чинниками. Ми ж поцікавились думками стосовно цього у людей, які все життя віч-на-віч зі спортом. 

- «Міський центральний стадіон» - це, на мою думку, найдоцільніша назва. Вважаю, що не потрібно присвоювати стадіону чиєсь ім'я, бо це може викликати суперечки в громаді. Та все ж якщо розглядати варіант із присвоєнням, то віддав би перевагу В.С.Бойку, бо гадаю, що саме його внесок у розвиток  стадіону був найбільшим. Сто відсотків  не наполягаю на цьому, тому що кожен має свою точку зору щодо заслуг з реконструкції стадіону, проте вважаю доцільним встановити  меморіальну дошку  на честь Володимира Семеновича. 

Сприймаю позитивно факт передачі стадіону в комунальну власність, але відзначу, що й до цього він був корисний спортивній спільноті, а керівництво підприємства завжди йшло назустріч. Щиро сподіваюсь, що такі зміни підуть на користь спортивній громаді міста, адже вважаю, що стадіон має стати центром спортивного і культурного життя всього регіону, а не тільки Умані. Місця на стадіоні більш ніж достатньо - вистачить всім! А всі затрати «окупляться» здоров'ям та позитивними емоціями уманчан, - висловлює думку  громадський діяч, активіст, автор багатьох футбольних досліджень, педагог Ігор Соболенко.

Справжня дискусія розгорілася при виборі назви для нашого стадіону серед викладачів факультету фізичного виховання Уманського державного педагогічного університету імені П.Тичини, адже їхня професія безпосередньо стосується цього спортивного об'єкту. На ньому вони здобували свої перші перемоги, саме тут отримували неоціненний спортивний досвід, який тепер передають студентам.  Беручи до уваги той чи інший чинник, кожний з них пропонував власну версію назви стадіону, у декого вони збігалися. Наприклад, на назві  «Умань» зупинилися Олег Андрощук та Микола Маєвський; назву «Умань Арена» або ж «Олімпійський»  пропонує Максим Вакарчук. «Уманський центральний стадіон імені В.С.Бойка» - на такій назві зупиняється керівник спортклубу Володимир Щербина, підкреслюючи вагомий внесок Володимира Бойка у розвиток стадіону. Освітяни-спортсмени наголошують, що стадіон має обслуговувати як доросле, так молодше покоління, але зазначають, що до нього має бути бережливе ставлення та догляд.

Думкою спортсменів цікавився Влад ШУКАЙЛО

Опубліковано в Новини
Вівторок, 28 листопада 2017 10:41

ТУТ ПОЧИНАЄТЬСЯ І ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЛІКАРНЯ

Напевне, ви вже здогадалися, що мова піде про приймальне відділення міської лікарні, яке працює в цілодобовому режимі – удень і вночі, в будні й свята. Тут надають кваліфіковану медичну допомогу за направленням спеціалістів первинної ланки і профільних лікарів (це складає приблизно 25 відсотків від усіх пацієнтів), доставленим каретою швидкої допомоги та в екстрених випадках (21 відсоток). Однак найбільше відділення фіксує самозвернень: 44 відсотки від загальної кількості хворих. Тут нікому не відмовляють у прийомі й допомозі!

Відділення, котре є візитною карткою міської лікарні, працює понад чотири десятиріччя. Нині тут, за переконанням завідувача Ігоря Кобиляка, склався на диво професійний та відповідальний колектив.

- У нас не скажуть: «Ви звернулися не за тим профілем» або «їдьте лікуватися за місцем проживання». Я мав нагоду спостерігати роботу приймальних відділень не в одній лікарні, повірте, з нашим не порівняти, - зауважує Ігор Анатолійович.

- Ми виробляємо командний підхід до надання невідкладної медичної допомоги, - долучається до розмови травматолог Олександр Максютов. – Бригада лікарів з травматолога, хірурга, нейрохірурга, реаніматолога діють за принципом одночасності (а не послідовності, як було раніше): діагностують, надають першу допомогу і лікують. 

У випадку, якщо до приймального міськлікарні привозять постраждалих у ДТП чи серйозно травмованих за інших обставин, «швидка» ще з дороги повідомляє про характер ушкоджень, і бригада лікарів вже чекає пацієнтів. Великий плюс у тому, що перераховані вище спеціалісти збираються в найкоротший час, адже правило «золотої години» відоме усім медикам.

- Практикуємо диференційований підхід, - продовжує Олександр Максютов. – Велике значення має сортування хворих, яке здійснює найдосвідченіший з лікарів: кому необхідна першочергова допомога, а хто отримає відстрочену.

Для прийняття миттєвих рішень і ефективних дій лікарям необхідні відповідні умови. Їїх було створено два роки тому, коли на базі приймального відділення почав працювати сучасний пункт невідкладної медичної допомоги. Наповнену необхідним обладнанням реанімаційну залу обладнали за фінансової підтримки міністерства закордонних справ Держави Ізраїль та його посольства в Україні.

- Завдяки фінансуванню з міського бюджету зала реанімації забезпечена необхідними ліками для надання невідкладної допомоги, - наголошує старша медсестра приймального відділення Інна Омельчук.

Інна Василівна у числі інших її колег стали учасниками тренінгу, проведеного минулого року  для уманських медиків ізраїльськими фахівцями. Гості ділилися досвідом дій в умовах надзвичайних ситуацій, показували, як допомагати великій кількості постраждалих  з різними травмами.

До слова, про середній медичний персонал  приймального відділення. Всі медичні сестри мають вищу кваліфікаційну категорію, підковані теоретичними знаннями і практичними навичками. По-іншому ніяк, адже тут доводиться бути до певної міри універсалом, виконуючи велику кількість маніпуляцій.

Нагадаємо про те, що з початку 2000-х у приймальному відділенні функціонує детоксикаційна палата – так звана наступниця витверезника радянської доби. Її пацієнти створюють для медперсоналу чимало проблем, складність яких раніше пом’якшували чергові правоохоронці. Зараз лікарі й медсестри залишаються сам на сам з агресивними «постояльцями», від яких будь-якої миті можна чекати небезпечних сюрпризів.

- Пост поліції вкрай потрібен, це питання безпеки наших фахівців на робочому місці, - в один голос доводять медичні працівники приймального відділення.

Обстеження пацієнтів у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння проводяться при допомозі сертифікованих апаратів «алкофор» і «алкоскан». Традиційно найбільше навантаження припадає на них (а в першу чергу – на медперсонал) у вихідні та свята. 

А в будні на базі приймального відділення працює ще й пункт консультаційної допомоги для прилеглих районів. За попередньо поданою звідти заявкою лікарі необхідного профілю їдуть у відрядження в інші лікувальні заклади – Жашків, Христинівку, Тальне, а то й в Уманську «районку». 

Тим часом приймальне відділення міської лікарні теж працює з повним навантаженням: потік хворих за місяць тут складає до півтори тисячі осіб.

Людмила СЛОБОДА

 

Опубліковано в Новини
Back to Top