Понеділок, 30 жовтня 2017 08:37

ІНТАРСІЯ СОЛОМКОЮ І МАЛЯРСТВО

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Однак вихід альбому поки що перебуває під великим питанням. Чи знайдеться на нього відповідь, і чи побачить світ унікальна річ, на сторінках якої зібрано понад сотню робіт відомого в Україні та за її межами автора, - це залежить від значної суми коштів. Яку можна акумулювати лише всією громадою, при підтримці благодійників, колег по мистецькому цеху, прихильників самобутнього таланту художника, котрий торік відзначив 80-річний ювілей.

Сам художник зробив все від нього залежне і навіть більше, щоб фотоальбом з репродукціями його багаторічного творчого доробку побачив світ. На жаль, виявилися марними сподівання на фінансову підтримку рідної Спілки, хоча при народженні ідеї з випуском альбому відповідні обіцянки звучали. Є надії на певну підтримку міського бюджету, але навіть якщо це станеться, виділених коштів не вистачить на друк усього тиражу. Залишаються надії художника, творчість якого має яскраво виражену національну своєрідність, на меценатів. А людей, які підтримують мистецтво і розвивають духовність суспільства (таке значення слова «меценат»), в Умані немало. 

Можливо, не всі вони знайомі з творчістю майстра народного мистецтва Івана Сердюка, учасника понад 80 виставок різного рівня, у тому числі багатьох персональних. Подаровані ним твори експонуються у виставкових залах, поповнили приватні колекції у багатьох містах України та зарубіжжя: від Києва до США і Непалу. Крім того, 35 полотен подарував майстер Уманському художньому музею, 25 – державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань».

Його роботи яскраво ілюструють три розкішні мистецькі гілки, виплекані невтомним талантом Івана Сергійовича, - відображення на його полотнах шевченкіани, народних пісенно-казкових мотивів та побутово-обрядової тематики. А ще ж портретна галерея зі своєрідно відтвореними образами українських світочів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи.

Народні картини з народного життя майстер створює не лише пензлем та олійними фарбами, а й мовою солом’яної інтарсії – своєрідного виду інкрустації на дерев’яних предметах. До цього неповторного вернісажу проліг чималий творчий шлях Майстра. Довгі роки він займався різними видами народної творчості, передавав свої знання майбутнім учителям образотворчого мистецтва і навіть писав наукові статті та навчально-методичні посібники. А завершивши викладацьку кар’єру в Уманському педагогічному університеті (працював там з 1978 по 2010 роки!), «щоб не бути за бортом життя, придумав собі таке заняття» - так буденно коментує художник свої диво-картини у техніці інтарсії з соломки.

Втім, невдячна це справа –  оповідати про речі, які потрібно бачити. І людина, нагороджена відзнакою «За особливі заслуги перед Черкащиною», пропонує нам таку можливість. Кожен з істинних поціновувачів мистецтва зможе придбати альбом з роботами Івана Сердюка, що дихають самобутністю, духовністю, невмирущістю всього українського. Щоправда, за однієї умови – якщо цей альбом побачить світ.

Людмила СЛОБОДА

 

Від редакції. У другу неділю жовтня Україна вшановує творчу спільноту живописців їхнім професійним святом - Днем художника. Подана вище публікація засвідчує щиру прихильність нашого часопису до людей, які володіють цим досконалим і неповторним видом творчості, вчать нас бачити навколишній світ у всій його багатогранності.

Понеділок, 30 жовтня 2017 08:34

«VOLUSON» НА СТОРОЖІ ЗДОРОВ’Я УМАНЧАНОК

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Нарешті в УЗ-діагностиці, що проводиться в нашій жіночій консультації, відійшла в минуле ера 90-х років.  Віднині тут прописався «Voluson» – високоточний спеціалізований  сканер елітного класу для акушерства та гінекології. Це сталося завдяки піклуванню міської влади про здоров’я мешканців міста, значну частину яких складає жіноче населення.

- Це перший мер, який звернув увагу на уманську медицину, - стверджують досвідчені акушер-гінекологи, які віддали цій галузі не один десяток літ. І додають: - Така позиція нашого міського голови викликає до нього щиру повагу.

Олександр Цебрій, передаючи фахівцям у користування придбаний за кошти міського бюджету сучасний апарат ультразвукової діагностики, запропонував медикам оприлюднити інші невідкладні потреби, аби врахувати їх при формуванні бюджетних планів на наступний рік. Нагадаємо, що в році нинішньому в Умані пологи проводяться безкоштовно, і цією послугою вже скористалися вже 250 породіль.

Гарна новина в тому, що, запевнив головний лікар пологового будинку Олег Семенда, в жіночій консультації обстеження на багатофункціональній  ультразвуковій системі теж проводяться безкоштовно. За годину лікарі можуть прийняти чотирьох пацієнток: трьох – за попереднім записом, одну – за невідкладним направленням. До слова, записатися на обстеження можна навіть телефоном за номером 3 48 74.

Його проводять лікарі-спеціалісти УЗ-діагностики Леся Васильчук, Наталія Ковальчук та Лілія Прядкіна, які дають найвищу оцінку щойно придбаній у допомогу репродуктивній медицині діагностичній системі. Адже вона дозволяє виявити раніше недоступні анатомічні подробиці майбутнього малюка, при чому, на ранніх стадіях вагітності. А великий монітор, яким оснащений «Voluson», збільшує лікареві поле огляду і зменшує втомлюваність очей.

- З появою в жіночій консультації такого потужного УЗ-діагноста тепер відпаде необхідність вагітним прямувати до Черкас чи Києва? – поцікавилися в лікарів місцеві журналісти.

- До перинатального центру в обов’язковому порядку направляємо пацієнток, що перебувають в зоні особливого ризику, - дає пояснення Лілія Володимирівна. – Адже вони потребують медичного спостереження, а при необхідності й допомоги, закладів вищого рівня. В інтересах самих же вагітних та їхніх майбутніх діток.

Уманчанка Вікторія Гуляйко, з якою ми познайомилися, перебуває під спостереженням уманських лікарів. Вона щойно побачила свою дівчинку на екрані нового УЗД-апарату і не приховує емоцій:

- Це таке диво – бачити, як рухається, як махає ручкою твоя донечка!

Нехай будуть здоровими уманські дітки і їхні мами, а допоможе в цьому «Voluson»!

Понеділок, 30 жовтня 2017 08:30

В ОБІЙМАХ НЕБА – МАЙБУТНІ ЛЬОТЧИКИ

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У їхньому лексиконі відсутнє слово «останній» - воно для авіації має негарний підтекст. Зате про свій перший політ майбутні льотчики говорять залюбки – таке не піддається забуттю.

Однак третьокурсники-кожедубівці, вихованці льотного факультету Харківського національного університету Повітряних сил України ім. Івана Кожедуба, вперше зринули в небо не над нашим містом. Уманський аеродром для хлопців уже третій, де вони вчаться майстерності керувати «сталевими птахами». До цього майбутні «соколи» піднімалися в небо над Харківщиною та Івано-Франківщиною. 

- Є необхідність навчати курсантів на різних аеродромах, адже кожне летовище має свою специфіку, особливості, - пояснює офіцер по роботі з особовим складом майор Віктор Стадниченко-Ковалевський.

Є своя специфіка і в польотах, які харківські курсанти на літаках Л-39 виконували й виконують в уманському небі. Існують польоти вивізні, контрольні, тренувальні, польоти по маршруту з посадкою на іншому аеродромі. Для військових авіаторів - це ази, а для нас, цивільних, вони готові влаштувати короткий лікбез. Вивізний політ – початковий, ознайомчий; контрольний – з льотчиком-інструктором для перевірки техніки пілотування перед допуском до польоту тренувального, себто самостійного. Ну а про політ за маршрутом ви вже зрозуміли: кожедубівці успішно його здійснили з посадкою на аеродромі Житомирщини.

- Чи значну різницю помічаєте між курсантами нинішніми і тими, що разом з вами здіймалися в уманське небо 17 років тому? – цікавимося в льотчика-інструктора Ігоря Марковича. Кілька років, як його відновили у складіЗбройних сил України у якості працівника. Незважаючи на те, що Ігор Іванович певний термін віддав службі в Повітряних силах, про його вміння й навички довгий час не згадували.

- Однак нас, льотчиків, ніколи не полишала думка: ми ще знадобимося. І цей час настав, - каже колишній випускник Чернігівського училища льотчиків, який у 1990 році сам оглядав Умань з небесної висоти, шліфуючи свою майстерність на тутешньому аеродромі.

- А щодо сучасних курсантів – вони зовсім інші, але теж по-своєму гідні юнаки. Навіть більш дисципліновані, цілеспрямовані, мають високий рівень мотивації. Адже без розуміння того, навіщо прийшов в авіацію, літати не будеш. Є хлопці перспективні, їх уже зараз видно – доб’ються висот на воїнській службі. Будуть не тільки асами в небі, генералами стануть!

Один з таких – умілих та перспективних – сержант Владислав Савєльєв, командир навчальної групи. Його ім’я незмінно перебуває в числі курсантів, які з найкращого боку показують себе під час навчального льотного збору в Умані. У досягненні курсантом високого результату проглядається певна закономірність, адже Владислав – військовий у четвертому поколінні. Він чудово знає життєвий шлях не лише свого батька й дідуся, а й прадіда, яким теж пишається. Та користуватися можливостями й заслугами своїх рідних – не в його правилах. «Щоб бути амбітним і вольовим, треба діяти» - такий у юнака принцип. Тому з прагненням до досконалості щоразу «сідлає» сталекрилу машину, тому з незмінною увагою ловить кожну настанову свого наставника – старшого льотчика-інструктора ІІ класу майора Богдана Максимчука.

Поспілкуєшся з такими юнаками – і крила виростають: є майбутнє в нашої держави!

На завершення зустрічі з авіаторами не втримуюсь від традиційного: про враження від Умані.

- До того, як потрапити на уманський аеродром, я разів з десять у різні роки бував у «Софіївці», - пригадує курсант Савєльєв. – І вона притягує до себе знов і знов.

- Ваше місто стало набагато приємнішим і комфортним, - підводить риску Ігор МаркОвич. А він розуміється в таких речах, адже сам живе в Чернігові – теж красивому українському місті.

Людмила СЛОБОДА

Понеділок, 30 жовтня 2017 08:15

А ВИ НАПИСАЛИ ЗАЯВУ НА МОНЕТИЗАЦІЮ?

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У нашому місті 7 тисяч уманчан, які користуються субсидією на індивідуальне опалення – газове чи електричне, й економно використовували енергоносії. Заяви на монетизацію невикористаної частини субсидії подали 5, 5 тисячі осіб.

Ті, хто не встиг цього зробити до задекларованого раніше 1 вересня, мають можливість заявити про свої права на компенсацію коштів до 1 листопада ц.р. - Уряд продовжив термін подачі заяв, йдучи назустріч побажанням субседіантів.

Нагадаємо, що заяву слід подавати особисто з обов’язковим зазначенням особового рахунку, на який повинні надійти кошти.

На запитання стосовно цієї теми вам дадуть відповіді в управлінні праці й соцзахисту населення міста. Контакти: 3 68 42 (гаряча лінія); 4 02 55; 3 73 16; 3 72 79; 3 45 26.

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

За офіційними даними, в 2016 році в Польщі перебувало близько 1,3 млн. українських заробітчан, а якщо взяти до уваги ще й тих, які працюють нелегально, то отримаємо близько 3 млн. Для порівняння в Києві  станом на 01.10.2016 населення складало  2.908.088 осіб.

Стрімке зростання в Польщі кількості заробітчан з України зумовлене багатьма факторами : відносно легка процедура оформлення пакету документів, близька відстань (в порівнянні з іншими європейськими країнами), споріднена мова, можливість працювати без досвіду роботи і найголовніший фактор – значно вища заробітна плата.

Інтернет-ресурси переповнені інформацією про переваги та недоліки роботи в Польщі, та все ж жодна  стаття не дає вичерпних відповідей на всі запитання. Спеціально для наших читачів ми попросили поділитися інформацією людей, які нещодавно повернулась з Польщі та, як то кажуть, «на власній шкірі» звідали особливості заробітчанського життя.  Владислав, Вікторія, Анна, Олександр та Олександра – студенти Уманського державного педагогічного університету ім. П.Тичини розповідають про своє двомісячне заробітчанське життя в Польщі.

 - Знайомий Олександри, який і сам працює в Польщі, запропонував поїхати на роботу. Він і  допоміг нам оформити документи, бо всі ж вирушали за кордон уперше. Все було прозоро: знали, куди їдемо, на яку роботу та на що нам розраховувати. Ми студенти, тому сезонна робота якраз наш варіант. З Умані їхали автобусом до Києва, звідти потягом до Львова, а далі автівкою до місця роботи. Черга на кордоні виявилась пристойною, 10 годин знадобилося, щоб її подолати. 

Перетнувши кордон, відразу переконалися у кращій якості (хоча і не ідеальній) польських доріг. Збирали ягоду чорниці ( «Plantacja nad Tanwią»). Графік був ненормований, адже робота залежала від погоди, в середньому збір тривав  8-10 год. Кожний працював на себе, бо оплата була не погодинна, а від кількості зібраної ягоди. В середньому заробляли  90-100 зл/день (630-700 грн.), таких грошей в Україні не заробили б. Хоча деякі особи ледве «виходили в нуль», адже все індивідуально - хто за чим приїхав.

 Умови проживання? Завжди мали гарячу воду, холодильники, пральні машини,   інтернет – і за все це платили 35 грн. на добу… Мені пощастило ще більше  (розповідає Влад), знання польської мови допомогло влаштуватися в бюро,  де працював в «прінтрумі». До речі, польську мову вивчаю  в нашому університеті на курсах. Записатися може кожен, дають якісні та ґрунтовні знання. Графік роботи був інший, зазвичай працював по 12-16 годин на добу. І найважливіше, хочу зруйнувати міф стосовно того, що поляки дуже суворі у вимогах до українців та не мають ні краплі людяності. Особисто мені  пощастило працювати з привітними людьми (лише на початкових етапах роботи  здається, що всі там суворі). До того ж, самі поляки часто їздять працювати за кордон і знають, як це - бути в чужій країні…

Польща – красива країна, але, щиро кажучи, українцям там несолодко, бо часу на відпочинок майже немає. Звісно, сумували за друзями, родиною, бо Україна – це наш  дім.  Ставало сумно від думки, що, маючи таку багату країну, а головне – рідну, нашу, їдемо за кордон, залишаючи рідних і близьких. І це викликало злість, але не на когось, а на нас самих, бо зміни починаються з кожного».

 

Back to Top