Вівторок, 02 січня 2018 14:02

Гарна прелюдія новорічних свят

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

- Невже й справді електродуховка? Я навіть не сподівалася… - не приховує приємного подивування одна з доньок загиблого на Донбасі Євгена Сивкова, приймаючи подарунок від команди уманського мера, яка виконувала почесну місію посланців Святого Миколая. Аня розповідає гостям, що любить займатися випічкою, обіцяє невдовзі пригостити смаколиками міського голову і його однодумців. Адже завдяки їхній турботі тепер має таку надійну помічницю!

Ян Кумановський, отримавши від гостей подарунки, відразу перевіряє настільну лампу в роботі – річ, потрібна для підготовки шкільних домашніх завдань. Син Ігоря Шлямара Олександр задоволений новим зимовим взуттям, подарувати яке просив  Святого Миколая. А 6-річний Артемко Ніженський ледве дочекався вертольота на радіоуправлінні. Разом з міським головою Олександром Цебрієм запустили цікаву іграшку у перший політ.

А 19-річна донька загиблого під Дебальцевим Анатолія Слонського зараз перебуває в Києві, тому подарунок для Олени отримала мама Оксана Миколаївна.

До дітей, у яких від їхніх героїчних батьків залишилися лише світлини, нагороди та спогади, завітали з подарунками уманський мер та його партнери-однодумці депутат Олександр Штангей, підприємці Сергій Бебешко і Ярослав Семченко (на фото).

- Завжди з особливим почуттям відвідуємо родини загиблих на Донбасі уманчан. Дуже важливо, щоб діти наших захисників ніколи не відчули байдужості суспільства. І цього разу нам вдалося виконати прохання кожної дитини, - задоволений результатом  святкових візитів мер Умані.

- Нас переповнюють емоції, бо бачимо стільки дитячих усмішок. Діти – це майбутнє держави. Це все! Хай життя їхнє буде, як сьогоднішній день – щасливе і радісне, - додає Олександр Штангей.

 

Назви іспанських провінцій Аліканте й Таррагона давно на вустах наших волонтерів і родин українських воїнів. Адже там мешкають друзі-українці, які не забувають про наші потреби. А надто ж про дитячі мрії в новорічні свята! Ось і напередодні Миколаєвого дня з Іспанії надійшли подарунки для діток загиблих Героїв, повідомляє голова волонтерської організації «Разом» Світлана Скляренко. 

 

Приємні емоції й радісні усмішки на дитячих обличчях залишило свято, створене турботами й зусиллями багатьох дорослих. У цьому переліку, крім міського голови Олександра Цебрія, уманські благодійники Сергій Бебешко, Микола Гордій, Олександр Ковальчук, Павло Кононенко, Наум Лазебник, Володимир Лаута, Юрій Лисак, Валентин Нікогда, Микола Поліщук, Ярослав Семченко, Ігор Слонь,  Ігор Сокур, Анатолій Сторожук, Петро Цюрко, Олександр Штангей. А також керівники: «Фудком» та мережі магазинів «АТБ» і «Фуршет».

Вівторок, 02 січня 2018 14:00

ЛІКАРІ-СІМЕЙНИКИ З АМБУЛАТОРІЇ №4

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Сьогодні знайомимося з сімейними лікарями амбулаторії № 4 Уманського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, яка розташована по вулиці Незалежності, 57. Медики обслуговують населення 5 дільниць  (загалом 9125 осіб).  Підрозділ створений 1 червня 2016 року, з того ж часу завідувачем амбулаторії є Людмила Моцна.

- На базі амбулаторії функціонує денний стаціонар. Нещодавно зусиллями міської влади було відремонтовано дах. Але попереду ще багато роботи. Нам пообіцяли в наступному році сучасний ремонт, більш якісне обладнання. Все це  заплановано на березень 2018 року.

 За своїх працівників ручаюсь: досвідчені, відповідальні. Реформа? Сподіваюсь, що задекларовані зміни поліпшать рівень медицини, підвищиться заробітна платня лікарів, але для цього потрібно виконати масу роботи, - відзначає Людмила Моцна. 

 

Людмила Володимирівна Моцна Закінчила Дніпропетровський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». З 1988 року працює дільничним терапевтом в  Умані. В 2005 році пройшла спеціалізацію із сімейної медицини, а з 2007 року працює лікарем-сімейником. Має першу кваліфікаційну категорію. 

Інна Станіславівна Паламарчук  Навчалась в Уманському медичному коледжі, який закінчила в 1999 р. В 2006-му закінчила Вінницький національний медичний університет за спеціальністю «Педіатрія». З 2008 року працює сімейним лікарем в нашому місті. В 2013 році, після проходження курсів підвищення кваліфікації та атестації, отримала першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «загальна практика - сімейна медицина». 

Наталія Іванівна Коломієць  Після закінчення  Уманського медичного училища працювала патронажною медичною сестрою. В 1994 році закінчила  Вінницький  медичний інститут  за спеціальністю «Лікувальна справа». В 1996-1998 рр. працювала дільничним терапевтом Уманської міської лікарні. З 2005 року  має першу кваліфікаційну категорію. В 2007 році пройшла спеціалізацію з сімейної медицини, з 2008 року - лікар-сімейник. 

Ірина Олексіївна Капустянська - закінчила Луганський медичний інститут. Протягом 1993 - 2014 рр. працювала педіатром Драбівської  ЦРЛ. З 2005 року має вищу кваліфікаційну категорію з педіатрії. В 2007 році пройшла спеціалізацію із сімейної медицини, сімейним лікарем працює з 2014 року. З 2017 року, після проходження курсів підвищення кваліфікації та атестації, має вищу категорію з сімейної медицини.

 

Вівторок, 02 січня 2018 13:35

ДИТИНА Й МЕДИЦИНА

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Оскар Уайльд стверджував: «Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими». Найбільше щастя - це здорові діти, але імунітет дитини часто не може впоратися з хворобою, і тоді повернути усмішку на обличчя батьків та дітей здатні лише лікарі. А де та в яких умовах лікують  маленьких уманчан та уманчанок? Про це дізнаємося в медичного персоналу Уманської дитячої міської лікарні, яким віднедавна керує Олександр Максютов.

 

- Найперше і найважливіше - наша  лікарня  цілодобово надає медичні послуги дітям. Дитину оглядає педіатр, потім, якщо є необхідність, маленького хворого госпіталізують у наші відділення. Загалом справляємось, лікуємо всіх, хто цього потребує, - розповідає в.о. головного лікаря.

Адміністрація й  медичний персонал лікарні виявилися надзвичайно гостинними  й вирішили показати «власні володіння». І ось ми вже у відділенні, де надають допомогу дітям від 6 місяців до 4 років. 

- Протягом останніх років нам активно допомагає міська влада, це стосується  сучасного ремонту лабораторії, закупівлі відповідного медичного обладнання. Проте ще багато слід зробити, адже деякі відділення потребують ремонту, необхідно провести заміну вікон, дверей, - продовжує Олександр Максютов.

Вирішили запитати у пацієнтів лікарні про стан обслуговування та умови перебування. У маленької уманчанки Аріни бронхіт, поруч з нею мати Ганна. 

- Лікарі вмілі та привітні, ми швидко йдемо на поправку.  Звичайно, хочеться, щоб були дещо кращі умови, - скромно розповідає мати Арінки.

У цій же палаті вже функціонують ліжка, нещодавно передані лікувальному закладу від міста-побратима Радвілішкіс. Ще раз хочеться подякувати їм за  добрі справи, які роблять для нашого міста.

На третьому поверсі найгаласливіші - новонароджені, а на другому  -діти до повноліття. Саме тут чітко розумієш, що відділення потребують ремонту та якісного покращення, та й лікарі на цьому наголошують.

- Маємо багато проблем: це і старі вікна, і двері, й освітлення. Ось нещодавно пофарбували підлогу, але вона ще радянського зразка,  потрібен лінолеум. Нагального ремонту потребує і кімната гігієни, - кажуть у лікарні.

Далі «екскурсія» продовжується клініко-діагностичною лабораторією. Захоплення, гордість - саме ці емоції відчуваєш, побачивши її чудовий ремонт, якісне надсучасне обладнання, ідеальну чистоту та порядок. 

- У січні 2016 року зробили капітальний ремонт. Маємо сучасне обладнання, чудове освітлення, завжди гарячу воду. За кошти міського бюджету - забезпечення  необхідними реактивами. Наша гордість - автоматичний гематологічний аналізатор (призначений для проведення кількісних досліджень клітин крові). За допомогою цього приладу можна робити швидкі та точні аналізи крові. Ми дуже задоволені, в таких умовах і працюється краще. Та що там говорити, тепер навіть діти не бояться здавати кров, бо ж ми в кабінеті показуємо їм мультики, - задоволено розповідає завідувачка клініко-діагностичною лабораторією Надія Кравченко. 

Ось так має виглядати сьогоднішня медицина: чудові умови, сучасне медичне забезпечення,  хороші фахівці та, як результат, задоволені діти й батьки. 

І ще одне: коли бачиш, що людям, які, будемо відверті, невеликі гроші отримують за свою нелегку працю, болить за стан лікарні, за умови, в яких здійснюється медичне обслуговування, то хочеться вірити, що в близькому майбутньому  вдасться владнати всі нагальні потреби цього закладу для якісного лікування дітей. Тим більше, що міська влада вже планує частковий ремонт закладу в наступному році. 

Віктор СКЕЛЯ

Вівторок, 02 січня 2018 13:31

Ситуація шокує, але мало дивує

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Рятувальники всієї України масово пішли до школи. Не навчатися – шкільну науку майстри протипожежної справи освоїли давно, а безкомпромісно перевіряти заклади, рятуючи їх від можливої небезпеки. На кшталт тієї, що сталася на початку нинішньої осені  в одеському оздоровчому комплексі «Вікторія», де пожежа поглинула троє дитячих життів.

Картина на об’єктах, де навчаються і виховуються діти, постала перед інспекторами нерадісна: мало який з перевірених закладів стовідсотково відповідає вимогам пожежної та техногенної безпеки. Годі казати про школи та дитсадки в регіонах, коли в столиці, де ситуація повинна б бути взірцевою, не знайшлося школи чи дитсадка, до якого у пожежних інспекторів не було  претензій.

Ситуація шокує, але мало дивує: понад два десятиліття на потреби протипожежної безпеки таких об’єктів держава не виділяла жодної гривні! Відтак інспекторські приписи після позапланових рейдових перевірок рясніють багатьма пунктами виявлених порушень. Починаючи з тих, усунення яких не потребує значних фінансів, до відсутності автоматичної  пожежної сигналізації, а її встановлення – справа дороговартісна. 

Одними тільки приписами й штрафами безкомпромісні перевіряльники не обходяться: по окремих навчальних і виховних закладах направляють позовні заяви до окружних судів. У нашій області до цього списку потрапив не один десяток шкіл та дитсадків, в Умані – школа №1 та ДНЗ № 25 і 28.

- Адміністрації цих закладів, відділ освіти, міська влада зроблять все від них залежне, аби не допустити вказаних в актах заходів реагування, - запевняє начальник відділу освіти Оксана Мельник. – Розроблений нами поетапний план усунення виявлених недоліків погоджено з місцевим управлінням ДСНС України в Черкаській області. Основне з цього переліку заплановано на наступний фінансовий рік, але дещо зробимо й до кінця нинішнього, як, приміром, установлення блискавковідводів.

У першому кварталі 2018-го плануємо повне укомплектування навчальних і виховних  закладів пожежними щитами та рукавами (бюджет планує для цих потреб 100 тисяч гривень), придбання вогнегасників (112 тис. грн.) і перезарядку існуючих (31 тис. грн.), проведення спеціального навчання (67 тис. грн.). Найбільше коштів потрібно на обробку дерев’яних конструкцій горищних приміщень вогнетривкою рідиною (понад півтора мільйона) та на встановлення пожежної сигналізації – 8 мільйонів гривень.

Поки владні структури та відповідальні за стан освітніх закладів особи шукають вихід із непростої ситуації, серед обивателів ядучим димом просочуються чутки про примарне закриття і навіть продаж названих вище навчально-виховних об’єктів. Завзято розповсюдженій місцевими маніпуляторами неправдивій інформації схильне вірити вкрай політизоване наше суспільство. Особливо що стосується першої школи: аякже, розташований у зоні хасидського «поселення» об’єкт! 

- Як офіційний орган місцевого самоврядування заявляємо: жоден освітній заклад не закривається і не продається, - запевнив відділ освіти міськради. – Просимо за будь-якою інформацією стосовно діяльності навчальних та виховних закладів звертатися за номером 4 04 67.

 

ДОВІДКОВО. Загальна сума фінансування освіти з місцевого бюджету на 2018 рік планується 151 млн. 307 тис. 400 грн., що на 29 млн.114 тис. 422 грн. більше, ніж у нинішньому році. Міський бюджет буде забезпечувати утримання всіх навчальних закладів та заробітну плату всіх працівників, крім педагогів загальноосвітніх шкіл (їхню зарплату забезпечує держбюджет). 

 

Понеділок, 11 грудня 2017 10:18

Для добра кордонів не існує

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

В Україні кажуть, що чужої біди не буває, а литовці говорять: «Kitiems nepadėsi – nepadės niekas ir tau», що перекладається як «іншому не допоможеш – і тобі ніхто не допоможе». Отже, незважаючи на відмінність української та литовської культур, цінності та пріоритети у нас схожі.

 

Стосунки України та Литви на міжнародній арені завжди відзначалися доброзичливістю та тісною співпрацею, а між Уманню та литовським містом Радвілішкіс у 2013 року було підписано  угоду про співпрацю та поріднення. Відтоді діти пільгових категорій неодноразово проходили оздоровлення у літніх таборах Литви. А в період складної епідеміологічної ситуації на початку минулого року мерія міста Радвілішкіс надала гуманітарну допомогу у вигляді 4600 упаковок противірусного препарату «Реленца» для лікування уманчан. 

На цьому добрі справи міста-побратима не закінчуються, а гуманітарна допомога, донором якої став «Клуб дружби міст Радвілішкіса й Умані», - яскравий тому приклад. Саме за їхнього сприяння наша дитяча лікарня змогла отримати такі потрібні дитячі ліжка та постільну білизну, а уманські освітяни - канцелярські товари, фотоапарат та ракетки для великого тенісу.

- Щиро вдячні за допомогу. Отримані речі спрямуємо на потреби навчальних закладів. Канцтовари хочемо передати діткам із малозабезпечених сімей - це буде їм як подаруночок під  ялинку, - задоволена подарунками начальник відділу освіти Оксана Мельник.

На потреби уманського підприємства «Комунальник» було передано новий трактор-газонокосарку (Husqvarna AB), який служитиме на благо міста. Для підопічних управління праці та соціального захисту населення теж надійшла допомога.

-  Місто-побратим Радвілішкіс завжди підтримує нас та співпрацює з нами. І ось чергова допомога, чергова добра справа наших литовських  друзів. Нам передали одяг, взуття, рушники та багато іншого. Все роздамо людям, які цього потребують. Ми ще раз пересвідчуємось, що народна дипломатія стає засобом споріднення та взаємодопомоги, незважаючи на національність та територію, - відзначає начальник управління праці та соціального захисту населення Галина Кучер.

Це лише частина великого обсягу допомоги від литовського міста-побратима Радвілішкіс, від небайдужих людей.  Велика вага цієї допомоги і в тому, що небайдужі литовці - одні з небагатьох іноземних громад, готових підтримати не тільки словом, а й ділом. 

Back to Top