П'ятниця, 20 липня 2018 11:53

МИ НЕ ЗРЕКЛИСЯ ПРАВДИ

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

 

 8 травня 1945-го року після шестирічної війни був встановлений довгоочікуваний мир в Європі. Три роки тому Україна приєдналася до європейських країн у відзначенні Дня пам’яті та примирення.

Ця нова для нас традиція жодним чином не підміняє, а доповнює і посилює звичне державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Адже це свято пам’яті, слави та гордості, світлого суму і вшанування наших визволителів. Сповненою печалі свічковою ходою вшанували уманчани тих, кому випало загинути на фронтах, у концтаборах, у гетто, в підпіллі. Кому довелося пережити евакуацію, страждати від голоду, каторжної праці в тилу та окупації. Згадати про людей з різних континентів і країн, втягнутих у небачену донині криваву катастрофу, що зібрала жахливий ужинок з десятків мільйонів людських жертв. Тремтливий вогонь свічок у руках юних (як чудово, що учасниками ходи стало багато молоді!) і представників старшого покоління – незгасний доказ, що ми нічого не забули і нічого не зреклися з того, що було правдою. А правда в тому, що Україна стала одним із основних плацдармів світової війни – впродовж тридцяти п'яти місяців на її теренах велися активні бойові дії регулярних військ. Що наш народ, знекровлений передвоєнним Голодомором, терором кінця тридцятих років, у полум’ї Другої світової втратив кожного п’ятого сина та доньку. Що жорстокість карателів, холод, голод і поневіряння позбавили життя мирних мешканців – і таких теж мільйони. Що гітлерівці спалили майже півтори тисячі українських сіл, зруйнували сотні підприємств, сплюндрували наші святині. А ще свята правда в тому, що нацизм здолав Солдат – він до кінця боровся за свою землю, за свою родину, за своє право на життя.Як тоді, так і зараз українські воїни – нащадки борців з нацизмом – боронять нашу волю, свободу, незалежність. Хіба що з тією різницею, що нині ворог прийшов до нас не з Заходу, а зі Сходу. Як приклад незламності духу і відваги для наших бійців слугує відважний подвиг ветеранів Другої світової війни. І це не пуста риторика, це генетичний зв'язок українських героїв.

Ми кажемо: «Ніколи знову». Бо саме в ці дні для країни, як і для кожного з нас, побажання миру є найголовнішим.

Прочитано 51 разів Останнє редагування П'ятниця, 20 липня 2018 12:12
Back to Top