П'ятниця, 22 вересня 2017 13:16

«Із записок українського заробітчанина в Польщі». Dlaczego jedziemy do Polski i co tam naprawdę mamy ?

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

За офіційними даними, в 2016 році в Польщі перебувало близько 1,3 млн. українських заробітчан, а якщо взяти до уваги ще й тих, які працюють нелегально, то отримаємо близько 3 млн. Для порівняння в Києві  станом на 01.10.2016 населення складало  2.908.088 осіб.

Стрімке зростання в Польщі кількості заробітчан з України зумовлене багатьма факторами : відносно легка процедура оформлення пакету документів, близька відстань (в порівнянні з іншими європейськими країнами), споріднена мова, можливість працювати без досвіду роботи і найголовніший фактор – значно вища заробітна плата.

Інтернет-ресурси переповнені інформацією про переваги та недоліки роботи в Польщі, та все ж жодна  стаття не дає вичерпних відповідей на всі запитання. Спеціально для наших читачів ми попросили поділитися інформацією людей, які нещодавно повернулась з Польщі та, як то кажуть, «на власній шкірі» звідали особливості заробітчанського життя.  Владислав, Вікторія, Анна, Олександр та Олександра – студенти Уманського державного педагогічного університету ім. П.Тичини розповідають про своє двомісячне заробітчанське життя в Польщі.

 - Знайомий Олександри, який і сам працює в Польщі, запропонував поїхати на роботу. Він і  допоміг нам оформити документи, бо всі ж вирушали за кордон уперше. Все було прозоро: знали, куди їдемо, на яку роботу та на що нам розраховувати. Ми студенти, тому сезонна робота якраз наш варіант. З Умані їхали автобусом до Києва, звідти потягом до Львова, а далі автівкою до місця роботи. Черга на кордоні виявилась пристойною, 10 годин знадобилося, щоб її подолати. 

Перетнувши кордон, відразу переконалися у кращій якості (хоча і не ідеальній) польських доріг. Збирали ягоду чорниці ( «Plantacja nad Tanwią»). Графік був ненормований, адже робота залежала від погоди, в середньому збір тривав  8-10 год. Кожний працював на себе, бо оплата була не погодинна, а від кількості зібраної ягоди. В середньому заробляли  90-100 зл/день (630-700 грн.), таких грошей в Україні не заробили б. Хоча деякі особи ледве «виходили в нуль», адже все індивідуально - хто за чим приїхав.

 Умови проживання? Завжди мали гарячу воду, холодильники, пральні машини,   інтернет – і за все це платили 35 грн. на добу… Мені пощастило ще більше  (розповідає Влад), знання польської мови допомогло влаштуватися в бюро,  де працював в «прінтрумі». До речі, польську мову вивчаю  в нашому університеті на курсах. Записатися може кожен, дають якісні та ґрунтовні знання. Графік роботи був інший, зазвичай працював по 12-16 годин на добу. І найважливіше, хочу зруйнувати міф стосовно того, що поляки дуже суворі у вимогах до українців та не мають ні краплі людяності. Особисто мені  пощастило працювати з привітними людьми (лише на початкових етапах роботи  здається, що всі там суворі). До того ж, самі поляки часто їздять працювати за кордон і знають, як це - бути в чужій країні…

Польща – красива країна, але, щиро кажучи, українцям там несолодко, бо часу на відпочинок майже немає. Звісно, сумували за друзями, родиною, бо Україна – це наш  дім.  Ставало сумно від думки, що, маючи таку багату країну, а головне – рідну, нашу, їдемо за кордон, залишаючи рідних і близьких. І це викликало злість, але не на когось, а на нас самих, бо зміни починаються з кожного».

 

Прочитано 196 разів Останнє редагування П'ятниця, 22 вересня 2017 13:20
Back to Top