Понеділок, 04 вересня 2017 09:42

НАМ 26! ОДНОЛІТКИ МОЛОДОЇ ДЕРЖАВИ

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

26 років для особистості – це час дорослішання. Школярські й студентські роки позаду, настав період самостійного життя – з прийняттям власних рішень і відповідальності за них. Без «озирань» на старших – батьків, братів чи сестер.

Наша держава вступила в подібний період, коли її громадяни вчаться бути господарями власної оселі. Роблять це й однолітки молодої незалежної України.

Наше коротке знайомство лише з шістьома з них. Педагог, медик і працівники одного з найуспішніших підприємств – Уманського тепличного комбінату.

 

Артем ГРИГОР’ЄВ. Молодість не завадила йому посісти солідну відповідальну посаду заступника начальника планово-економічного відділу. Хоча ще на початку літа юнак був звичайним бухгалтером, та його освіченість і старанність, обізнаність з тонкощами економіки та фінансів гідно поцінувало керівництво. І Артем продовжує навчатися та вдосконалюватися, бо впевнений – процес цей безперервний, зупинятися не можна ні на мить.

При цьому хлопець сповідує незаперечні цінності – порядність, чесність, патріотизм, повагу до інших. Цю науку він пізнав не тільки від батьків, а й від оточення – друзів, університету, колег по роботі.

Мирослава БОЙЧЕНКО теж ще була студенткою Національного університету садівництва, коли за порадою Артема наважилася переступити поріг  поважного підприємства. І вирішила спробувати свої сили в логістиці, хоча й мала спершу уяву про цю справу поверхово-теоретичну.

Та набуті в цеху передпродажної підготовки продукції практичні навички виявилися тим підґрунтям, на якому виросла впевненість молодого спеціаліста: ця справа їй до снаги. І вона із задоволенням займається нею вже чотири роки поспіль, відчуваючи стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Отож ні про які закордонні заробітки навіть не думає. А навіщо? Зарплата пристойна, колектив чудовий, завжди відчуває підтримку старших та досвідченіших.

А чи відчуває ровесниця Незалежності прогрес у своїй країні?

- Держава наша прогресує, а з нею і рідне місто. І відчувається з кожним днем, - переконана Мирослава.

Ірина САНОВСЬКА і Леся РИМАРЧУК працюють техніками-лаборантами агрохімлабораторії тепличного комбінату. Обидві теж зростали і формувалися в УНУСі. А коли випала нагода спробувати свої сили і знання в умовах виробництва, не відмовилися. І не шкодують!

- У наш професійний ріст багато сил вкладає начальник агрохімслужби комбінату Антоніна Миколаївна Гордій, - діляться молоді спеціалісти. – Вона нам як мама – вимоглива, розумна й справедлива.

Окрім улюбленої роботи, дівчата знаходять час на приємне дозвілля. Скажімо, Ірина вміє і любить вишивати і спілкуватися з природою (на фото вона у вбранні, виготовленому своїми руками).

Юній уманчанці дуже до вподоби зміни на краще, що відбуваються в нашому місті:

- Розвиток є, його видно на кожному кроці!

- Майбутнє Умані, майбутнє нашої держави ми, молоді, маємо творити самі! – переконливо додає Леся Римарчук.

Їхня ровесниця Оксана ПАНАСЮК обрала надзвичайно важливу, але й нелегку професію медичної сестри. Її підопічні обтяжені складними, а то й невиліковними хворобами, тому потребують, за словами дівчини, більше уваги, ніж малі діти. І в молодої медсестри міської лікарні вистачає терпіння, людяності та милосердя. Бо дівчина розуміє – попри всі труднощі, нам усім незрівнянно легше, ніж хлопцям на передовій.

- Мрію, щоб закінчилася війна. Це найголовніше! – з почуттям промовляє молодий медпрацівник.

А Юлія МЕЛЬНИК (для школярів і колег Юлія Валентинівна) прагне виховати своїх учнів людьми, в серцях яких любов до рідного слова і Батьківщини поселяться назавжди.

Як учитель-словесник школи №11 вона різними педагогічними методами розкриває багатство та унікальність рідної мови. Залучаючи школярів до поетичних спроб, знайомлячи їх з творчістю відомих літературних діячів Уманщини. Аби наші діти пишалися своєю країною, родом, з якого походять, словом, що передається через покоління.

Ми познайомили вас з кількома уманчанами, які народилися в один рік з незалежною Україною. Впевнені, в нашому місті живе ще багато гідних доброго слова 26-річних людей. Напишіть про них до газети, і їх знатиме все місто. 

 

Прочитано 68 разів Останнє редагування Понеділок, 04 вересня 2017 11:23
Back to Top