П'ятниця, 28 квітня 2017 12:17

І СТАЛА СКОРБОТНОЮ АЛЕЄЮ ЗВИЧАЙНА ЛІСОВА ТАСЬМА

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У ці квітневі дні минає 75-річчя від початку  трагічних подій у Гереженівськім (місцеві називають його Горбовим) лісі

 

«Перехожий, зупинись, зніми шапку, поклонись», - звертався до всіх, хто бував і буватиме на цьому просякнутому людською кров’ю місці, один з очевидців тих подій, учасник партизанського руху на Уманщині, в’язень німецьких концтаборів уманчанин М.П.Підлісний. Микола Петрович, на жаль, нині покійний, устиг стати одним з головних ініціаторів увічнення пам’яті тисяч невинних жертв, тілами яких фашисти заповнили 11 ям у Горбовому лісі.

«Навесні 1942 року ми, сільські хлопчаки, пасли корів неподалік Собківки. Аж бачимо: полуторки, вщент забиті людьми, повертають на тасьму до лісу, де їх чекали вже вириті могили. Дехто з приречених на ходу вистрибував прямо на пашню. Машини не зупинялися, карателі не доганяли втікачів – давали автоматні черги  їм услід…» - згадував ще один очевидець, уманчанин Г.Ф.Устенко.

Криваві акції біля лісової тасьми тривали аж до початку 1944-го визвольного року. Більшість невинно страчених – мирне населення: євреї, українці, цигани. Чимало військовополонених і тих, хто в тилу чинив опір ворогові.

«У 9-й могилі знаходяться останки мого вчителя, директора Собківської школи довоєнних років Гната Артемовича Коломійця, залишеного на Уманщині для підпільної роботи. В 70-і роки минулого століття на місце поховання Коломійця приїздила з Кишинева його дружина, ми намагалися посприяти встановленню тут пам’ятного знака. Та тільки в кінці 2001-го, майже через шість десятиліть після трагедії, вдалося увічнити пам'ять загиблих», - писав до редакції міськрайонної газети «Уманська зоря» М.П.Підлісний. І дякував активістам – представникам міста й району, завдяки патріотизму й небайдужості яких нарешті вдалося перетворити звичайну лісову тасьму в алею пам’яті й скорботи.

З тих пір не одна весна торкнулася сонячним теплом верхівок старих дерев - мовчазних свідків останніх хвилин земного життя невинно убієнних, а нерідко й заживо похоронених у лісових братських могилах. А скорботна алея продовжує кликати на поклін до святих могил людей різного віку, національності, віросповідання й роду занять, сільських і городян, бідних і заможних. Вони шанують пам'ять, доглядають це місце, вклоняються йому, залишають квіти.

Перехожий, зупинись, зніми шапку, поклонись…

 

Людмила СЛОБОДА

Джерело: http://ridna-uman.com.ua/index.php/pro-nas/hazeta-ridna-uman/item/236-vipusk-17-18-21-22-vid-29-kvitnya-2017-r 

Прочитано 428 разів Останнє редагування П'ятниця, 28 квітня 2017 12:41
Back to Top