Фільтрувати матеріали за датою: травня 2017
П'ятниця, 26 травня 2017 13:05

БАТАРЕЙКАМ – УТИЛІЗАЦІЮ

НОВАЦІЯ

БАТАРЕЙКАМ – УТИЛІЗАЦІЮ

Протягом червня ТОВ «Екоклінер»  планує розмістити в різних місцях 120 контейнерів для збору так званого «електрометалобрухту» - відпрацьованих батарейок та акумуляторів, які за класифікацією відходів відносяться до помірно небезпечних речовин.

Купуючи батарейку, уважний споживач може розгледіти на ній знак - заборону викидати відпрацьоване джерело струму до загального сміттєвого контейнера. Бо використана батарейка – небезпечний хімічний об’єкт, нашпигований свинцем (накопичується в нирках, спричинює нервові розлади, захворювання мозку), кадмієм (токсичний для легенів та нирок), ртуттю (послаблює зір, слух, вражає органи дихання, руховий апарат), нікелем і цинком (спричинюють дерматити), лугами (зумовлюють опіки слизових оболонок і шкіри). Про таку шкоду нашому здоров’ю все частіше попереджають медики.

Екологи теж б’ють на сполох: викинута в смітник одна батарейка, потрапивши в землю, отруює 400 літрів води, псує 20 квадратних метрів ґрунту, знищує 2 дерева, вбиває двох кротів, тисячу дощових черв’яків!

Небезпеку, що приховують у собі відпрацьовані джерела струму, дедалі більше розуміємо й усі ми. Захист є – спеціальна утилізація небезпечних відходів, яку пропонує уманське підприємство «Екоклінер». Для організованого збору «електрометалобрухту» товариство своїм коштом замовило 120 контейнерів, які найближчим часом з’являться на багатьох людних об’єктах міста.

Спеціальні тубуси вже прописалися на території ЗОШ№14 та в поліграфічному центрі «Візаві». Скоро їх поставлять у РЕУ№3 та в телекомпанії «ТІМ», у медичних закладах – міській, дитячій, районній лікарнях, у поліклініках – дитячій та дорослій, в адміністративних будівлях – міськвиконкомі, міському та районному управліннях праці й соцзахисту населення, міському і районному центрах зайнятості. До 1 вересня вони зявляться й у всіх уманських навчальних закладах.

Покупці, що користуються послугами «Умань-Плази» і «Шаленого світу моди», магазинів «Мрія», «Оленка», «Кармелюк», «ДОСи», «Ельдорадо», «Славутич», «8-й Маркет», теж скоро зможуть скористатися встановленими там «схованками» для відпрацьованих батарейок. Нагадаємо, що утилізації підлягають не тільки типові «пальчики» та стандартні перезаряджувані акумулятори, а й ті, що використовують у годинниках, у тому числі наручних, мобільних телефонах і смартфонах, кишенькових та портативних комп’ютерах, побутових радіостанціях, побутовій портативній фото- та відеоапаратурі, іграшках, інших побутових приладах.

Директор ТОВ «Екоклінер» Ігор Сокур наголошує, що збір використаних батарейок – не одноразова акція, а частина планомірної комплексної роботи із сортування відходів, курс на яке взято в Умані.

 

Людмила СЛОБОДА

Опубліковано в Новини
П'ятниця, 26 травня 2017 13:02

МАЕСТРО КЛАСИКИ І ДЖАЗУ

ПОДІЯ
МАЕСТРО КЛАСИКИ І ДЖАЗУ

 

В Умані побував один з найвідоміших джазових піаністів Європи,  блискучий імпровізатор, композитор, аранжувальник,

 професор Ліонської консерваторії,

 француз із українською душею Дмитро Найдич

 

Однак розповідь про цю непересічну для мистецького життя нашого міста подію слід почати з Ніни Найдич - матері відомого музиканта. Колишня учениця Уманської школи мистецтв, нині киянка, на рахунку якої ціла плеяда талановитих учнів, що розлетілися мистецьким світом з одного гнізда – Київської середньої спеціалізованої школи для обдарованих дітей імені Лисенка. Про свого вчителя вони кажуть, що в її класі панує благоговійне служіння мистецтву. Що вона вміє навчити приймати музику у спів своєї душі, а потім виконувати її по-своєму.

Вже вшосте поспіль Ніна Митрофанівна стає натхненником уманських «Травневих зустрічей» - фестивалю фортепіанної музики, участь у якому беруть її вихованці – нинішні й колишні. Імена Анни Улаєвої, Дмитра Чоні, Павла Лисого багато що говорять поціновувачам музичного мистецтва навіть за межами України. До слова, останній з цього переліку, нині аспірант столичної музичної академії, є одним із засновників міжнародного фестивалю «Дзендзелівські вечори класичної музики», адже талановитий піаніст народився саме в цьому селі на Маньківщині.

Під час «Травневих зустрічей» різних років  вдячна аудиторія цінителів педагогічного таланту Ніни Найдич мала змогу насолодитися виконавською майстерністю названих вище та інших музикантів. Цього ж разу наша гостя перевершила сама себе, запросивши до Умані блискучого джазового піаніста європейського рівня Дмитра Найдича. Її знаменитий син подарував присутнім у залі дитячої школи мистецтв не тільки свою неповторну гру, під час якої глядачі пережили емоційне потрясіння, розчинившись у казкових звуках, а й присвячену джазовому мистецтву лекцію, вартісність якої для спеціалістів важко переоцінити.

Невдячна то справа – описувати музику. На це мають право хіба що професіонали, судити ж про неї може Майстер. Тому слово – самому маестро класики і джазу.

 

Думки музиканта про дитинство, класику і джаз.

Дитячі роки. Граю Гріга – імпровізую, захопився, пишаюся собою. А тут мама: «Ти як пальці ставиш?!» Але я вдячний їй, що не ламала моє прагнення, а навпаки.

 

Вступ до музичної школи. «Ти грати вмієш?» - «Ні. Вмію тільки писати музику». – «Як називається?» - «Я тільки створив, ще не встиг назвати».

Колоквіум: треба читати з аркуша. Викладач: «Знаємо, що прочитаєш. А зімпровізувати?» Він не підозрював про мій уже багатий досвід.

 

У джазі яскраво виражене відчуття свободи й імпровізації. Шкода, що цього мало в класичній музиці. У часи Баха-Моцарта це було. А ще раніше взагалі всі музиканти імпровізували.

 

Треба розвалити створені над класикою церкви й музеї, і їй стане легше дихати.

 

Для мене важливо одне: це талановито чи погано.

 

Концерт – це не так, як учора і як завтра. Коли починаю концерт, у голові тільки мелодія. Все інше приходить потім – і це цікаво.

 

Кожен акорд може бути оригінальним: тема та ж, а висвітлюється по-різному.

 

Слід балансувати: посилати публіці очікуване й неочікуване.

 

У Зальцбурзі боявся показувати Моцарта в джазі, а прийняли на ура (йдеться про проект «Моцарт vs Jazz» - ред).

 

Бах не ставився до себе так серйозно, як ми до нього.

 

У Франції майже в кожному селі є джазові й класичні фестивалі.

 

Щастя бути джазовим музикантом – в імпровізації. Це живий процес енергообміну артиста з публікою. Це саме життя.

 

Пишу музику, яка мені подобається. Бо  в історії залишається красива мелодія.

 

ДОВІДКОВО. Новаторська творчість Дмитра Найдича означена багатьма проектами, що отримали визнання глядачів і мистецтвознавців. Організований ним фестиваль класичної музики й джазу, сольні альбоми «Прислухайся до клоуна» і Cossia, авторство музики до спектаклю «Джаз і Діва», нагородженого вищою театральною нагородою Франції – премією Мольєра, створення спектаклю «Давнина», що поєднує прадавні українські наспіви й сучасні джазові стилі, – тільки дещиця з творчого різноманіття музиканта. Людини, талантом якої класика з джазом поріднилися.

 

 

Опубліковано в Новини
Вівторок, 23 травня 2017 10:48

Фестиваль фарб

Опубліковано в Новини
Понеділок, 22 травня 2017 05:32

ТУТ «ЛІКУЮТЬ» АВТОБУСИ

ВИРОБНИЦТВО

ТУТ «ЛІКУЮТЬ» АВТОБУСИ

Ми заходимо до міського автобуса, розраховуємося за проїзд і спокійно прямуємо до потрібної нам зупинки. І навряд чи міркуємо про те, як і скільки людей проводжали цей транспортний засіб на маршрут, переслідуючи при цьому головну мету – пасажир повинен бути у повній безпеці! Цьому кінцевому результату підпорядковано чимало прописаних законом моментів, ми ж зупинимось на одному – відповідною ремонтною базою, що дозволяє уманським перевізникам утримувати свій рухомий склад працездатним. Поведемо мову про місце, де «лікують» наші автобуси й продовжують їхнє довголіття.

 Здавалося б: майстерні й цехи по ремонту, де панівну позицію займають механізми, агрегати, колеса, запчастини. Засилля масел, гуми й металу – явно не салон краси. А приміщення вражають чистотою й охайністю, якою можуть похвалитися навіть далеко не всі власники приватних гаражів.

Агрегатний, токарний, моторний, електроцех, зварювальна дільниця, оглядові канави для ТО-1 і ТО-2 (первинного і регламентного ремонтів) – таке розгалужене ремонтне господарство знаходиться в ТОВ «Круїз-авто». Та перш ніж познайомитися з «лікарями» автотехніки – майстровитими  досвідченими ремонтниками, - поцікавимося в директора підприємства Віктора Бойка, який транспорт обслуговується на «круїзній» базі. 

- Матеріальна база нашого автопарку, в тому числі його ремонтні цехи, дозволяє надавати послуги з обслуговування не лише наших автобусів, а й транспорту інших перевізників. На сьогодні з цього приводу укладено 22 договори.

Віктор Гайдук, власник автобусів, що курсують на 9-му маршруті, додає:

-  Вже понад 10 років працюю у сфері пасажироперевезень і стільки ж користуюся можливостями автопарку – обслуговуванням, ремонтом, нічною стоянкою, медоглядом водіїв. Без усього перерахованого не маєш права бути пасажирським перевізником – такі вимоги чинного законодавства, і вони цілком справедливі, бо за ними – людські життя.

- Але ж не тільки це уманське підприємство має подібні можливості, можна звернутися й до інших?

- Можливо, але повний комплекс всіх необхідних параметрів у наявності  тільки тут.

Прискіпливим оглядам – технічному й медичному – піддаються транспортні засоби та їхні кермувальники. І не тільки рано вранці, а й у кінці робочого дня. Поки водії прямують на «побачення» до медичного працівника, автобуси потрапляють під недремне око механіка. Перевіркою ходової частини, гальм, гуми, електричного начиння справа не обмежується, обстежують і салон – підлогу, сидіння, вікна.

Якщо все гаразд, «митниця» дає добро, виявлена «хвороба» - відразу виписують путівку на «лікування». У залежності від того, проблема якого «органу» виявлена, до ремонту беруться спеціалісти. 

У спільниках ремонтників – чималий досвід і набуті роками вміння. Про таких кажуть, що полагодити механізм можуть із заплющеними очима. Як-от токар Микола Яковлєв, лік років якого на підприємстві добігає до чотирьох десятків (токарна справ у пошані за різних часів і різних власників).

Три десятиліття вправно тримає в руках зварювальний апарат Наум Браславський, розуміючи, що без його вчасного втручання автобус не вийде на маршрут, хоча про це не обов’язково знати пасажирам.

- Микола Миколайович і Наум Наумович працюють до останнього автобуса, - пояснює начальник реммайстерні Василь Копилов. - А слюсарі взагалі чергують до ранку. Бо в цьому – гарантія того, що попри виникнення якихось проблем їх не помітять отримувачі наших послуг.

- Кожен випадок, що потребує нашого втручання, – індивідуальний, це не заводський конвеєр. Тому під час роботи включати треба не тільки руки, а й голову, - переконаний бригадир дільниці ТО-2 Дмитро Трофіменко. 

А рядові ремонтники кажуть простіше – чисто по-уманському: 

- За нами стоять люди, тому фабУла не пройде!

Людмила СЛОБОДА

 

Опубліковано в Новини
Понеділок, 22 травня 2017 05:27

ВОДОПРОВІДНІ ЛЮКИ: альтернатива є

ПЕРСПЕКТИВА

ВОДОПРОВІДНІ ЛЮКИ: альтернатива є

 Пригадується жахлива історія з малюком, який під час прогулянки опинився у каналізаційному колекторі, впавши туди через оголений після викрадення люка отвір. Трагічний випадок стався уже на пригадую в якому з українських міст чи містечок, бо міг би бути де завгодно: викрадення металевих кришок колодязних люків повсюди стало невиліковною хворобою.

Апелювання до свідомості безвідповідальних громадян, а якщо називати речі своїми іменами, - до безсовісних крадіїв, не дає бажаного результату, тому доводиться шукати інші шляхи виходу із небезпечної ситуації. Саме до пошуку варіантів, альтернативних люкам-претендентам на вартісний вторчормет, вдалися на комунальному підприємстві «Уманьводоканал».

Краще про це розповість його керівник Юрій ТОКАРЄВ.

 

- Усім свідомим громадянам зрозуміло: крадії колодязних люків не тільки ставлять під загрозу здоров’я і навіть життя уманчан та цілісність їхніх транспортних засобів, а й наносять матеріальну шкоду КП «Уманьводоканал». Адже для усунення проблеми ми витрачаємо кошти, які не передбачені тарифом, відтак  понесені витрати лягають на плечі самого підприємства. Водоканал вимушений самостійно виготовляти залізобетонні плити  для оперативного накриття колодязів, кришки яких були викрадені або пошкоджені транспортом.

Використання залізобетонних плит - найдешевший та найшвидший вихід із ситуації, при цьому використовуються вони переважно в місцях, де неодноразово відбувались крадіжки кришок, виготовлених з металу. Хочемо зазначити, що накриття колодязів залізобетонними кришками (плитами) – це тимчасове явище, оскільки в перспективі водоканал планує облаштувати колодязі пластиковими кришками - вони не становлять інтересу для крадіїв, зручні, не дорогі для закупівлі та повністю виконують необхідні функції.

Нинішнього квітня розпочаті роботи із заміни аварійних кришок люків. Працівники «Уманьводоканалу» вже  відремонтували чотири водопровідних та каналізаційних колодязі по вулиці Європейська. Проведено ремонт та встановлено сучасні армовані пластикові кришки на проїжджій частині перехрестя Європейська-Велика фонтанна, перехрестя Європейська-Тищика (поблизу будинку № 23 по вулиці Тищика), а також біля будівлі за адресою Європейська, 76А.

 Роботи із ремонту та заміни кришок люків водопровідних та каналізаційних колодязів будуть продовжені й надалі.

Опубліковано в Новини

ПІД ШУРХІТ СТОРІНОК

Машину часу знайдено! І це – книга

 

Та не одна, а цілих дві! Мудрі, повчальні, історично вивірені, вони цьогоріч поповнили творчий доробок знаної уманської поетеси і краєзнавця Ніни Михайлової

«…Спішім. Спішім вихопити із стрімкого забуття пам’яті бодай осколки  спогадів про наших земляків, наших попередників, які ходили цими вулицями, які копали і передали нам у спадок криниці, з яких п’ємо воду; які обробляли наші землі, аби не допустити їх запустіння. Спішім переповісти прийдешнім поколінням і про нас, що ми за поріддя, яку нішу заповнили у вулику людської спільноти» - палко закликає нас авторка. І має на те повне право, адже вона зуміла, встигла, змогла зробити це – вернути нащадкам ЧАС. «Хоча б спогадами, скупими архівними даними та витягами із літературних доробків нашого письменства, місцевих істориків, та, врешті, просто небайдужих людей».

Чотири роки життя поклала Ніна Степанівна, аби «неначе в сні», повернутися в хату, де «хліб в печі – життя основа». А хата та незабутня – її рідне село, «лиш цяточка на карті», насправді ж – неосяжна планета, в якій «відбивається саме життя та історія усієї України», історія народжених у ньому людей - представників великої Михайловецької родини.

Отож саме історії села Михайлівці на Вінниччині присвячений літературно-краєзнавчий нарис «Поклик рідної землі», який щойно знайшов шлях до читача.

«Писати історію свого села – праця важка. Треба уважно, не випускаючи жодної, щонайменшої з деталей, переосмислити буття знаних й маловідомих, знайомих особисто і навіть незнайомих людей… Це – важко. Але це – треба. Треба не авторові, а сучасному й прийдешнім поколінням, про які автор як патріот своєї землі, свого краю й своєї країни повсякчас дбає», - справедливо наголошує у передмові до книги кандидат філологічних, доктор філософських наук Павло Ямчук.

«Літературна біографія Уманщини», наче машина часу, переносить нас до кількох історичних дат, що одночасно зустрілися й обнялися. 400-річчя першої офіційної згадки про місто, 250-річчя заснування Василіанського монастиря та 200 років з часу започаткування в його стінах організованого літературного життя, 220-річчя «Софіївки», 130 років відкриття в Умані першого театру та 25-річчя Незалежності. У зв’язку з таким непересічним збігом автором і наважилася підвести певну риску, зробити короткий підсумок зародження та розвитку громадського й літературного життя на теренах Уманщини.

 Так народилася своєрідна «літературна дошка увічнення». Припускаючи, що будуть згадані не всі гідні того імена, автор сподівається, що її задум буде продовжено й розширено іншими.

Опубліковано в Новини

60-річному «Мегомметру» не пасує заслужений відпочинок

 

Це тільки чоловіки в 60-річному віці лаштуються на заслужений відпочинок, та й то далеко не всі. А «Мегомметр» - «мужчина» молодий та енергійний, піднявшись на 60-у сходинку свого існування, не втомлюється оновлюватися, прогресувати й розвиватись, як того вимагає динамічне й конкурентне сьогодення.

Окремі епізоди з уже реалізованих ідей знаного не тільки в Україні приладобудівного підприємства вдалося помітити під час короткої екскурсії заводом у супроводі заступника головного інженера Сергія Коваленка та начальника відділу маркетингу Івана Омельчука.

 

«Мегомметр» і якість – поняття тотожні

Іван Олександрович, уміло осідлавши свого улюбленого маркетингового «коня», хвалиться якістю вимірювальних приладів, традиції якої збереглися ще із заводської «юності» - 80-х років минулого століття:

- Недавно були з нашим керівником Володимировичем Вікторовичем Крижановським в Узбекистані – там знають наші прилади ще з радянських часів і досі ними задоволені, - головний маркетолог підкріплює аргументи на користь заводської продукції конкретним прикладом.

- Щоб не бути голослівними, зайдімо до нашої повірочної лабораторії, - пропонує заступник головного інженера. - Свого часу ми її атестували на право повірки приладів, які випускаємо, придбали необхідне обладнання. Послугами цього підрозділу охоче користуються наші споживачі, адже це економить їхні кошти.

Олена Собченко й Галина Годованюк – працівниці цього підрозділу, наділеного особливими повноваженнями. Потрапили на «Мегомметр» у 80-му році за направленням Ростовського електротехнічного технікуму. Побралися з місцевими хлопцями та й вкоренилися в Умані. Начальник лабораторії Володимир Манюров в метрології мало не чотири десятиліття. Підприємство дорожить подібними фахівцями – помножені на досвід знання незамінні якраз у справі контролю за якістю продукції – переконані тут.

Через те й поява рекламацій - явище доволі одиночне. За останні три роки мої співрозмовники не пригадують повернень продукції з вини виробництва, в основному підводять транспортники.

Заводські «технарі» цінують думку про їхні прилади тих, хто їх експлуатує. Тому оновлену удосконалену вимірювальну техніку перед серійним запуском випробовують у жорстких умовах вимогливої експлуатації.

Слушні пропозиції, а то й критичні зауваження знаходять і на заводському сайті – технічний відділ не ігнорує їх, опрацьовує, робить висновки.

- Важко переоцінити й роль наймасштабнішого в Україні форуму енергетики й електроніки – міжнародної виставки «Elcom Ukraine», яка щороку проходить у Києві. Недавно, до слова, відбулася чергова, ми на ній теж побували – подібні виїзди «в люди», як правило, дозволяють повертатися з новими ідеями, переозброювати виробництво, - переконаний Іван Омельчук.

 

SMD-монтаж – новітня технологія

Для початку звернемось до перекладу: SMD (surface mounted device) – «прилад, що монтується на поверхню». Це так званий безвиводний монтаж на поверхню плати, який дозволяє зменшити габарити приладу, його енергоємність і вагу, а значить, - збільшити рентабельність.

Кілька років тому завод придбав за валюту імпортне обладнання (нині воно вже втричі дорожче), переобладнали дільницю в І складальному цеху, підготували монтажниць.

- Від самого початку впровадження новітньої технології працює тут Ольга Мазур, - начальник цеху Олександр Мазуркевич знайомить з монтажником електровимірювальних приладів і апаратури. – Валентина Бегіна теж працює на маніпуляторі, дівчата давно вникли в тонкощі процесу, від них вимагається чіткість виконання кожної маніпуляції.

- Зауважу, що комплектація до цієї прогресивної технології виробляється де завгодно, тільки не в Росії. Так що ми вчасно її освоїли, виходячи з реалій сьогодення, - додає Сергій Андрійович Коваленко.

SMD-монтаж все більше застосовується при виготовленні різних приладів.

 Предмет гордості колективу – вимірювальні трансформатори струму Т-0,66. Його складні випробування нещодавно провели разом з «Укрметртестстандартом» і прийшли до висновку, що трансформатор струму має стабільні технічні характеристики в часі, що дало змогу надати йому міжповірочний інтервал терміном 16 років. Раніше ці засоби вимірювальної техніки працювали між повірками не більше п’ятирічки. Збільшення міжповірочного інтервалу позволило споживачам економити значні кошти і ресурси на обслуговуванні трансформаторів в процесі експлуатації.

Важко осягнути у стислому газетному матеріалі різні етапи розвитку (не виживання!) 60-річного витривалого «юнака» на ім’я «Мегомметр». Та відомо головне: знана не тільки в Умані «книга», форму якої має завод, перегорнула чергову свою сторінку. Нехай їх набереться не на один том!

 

Людмила СЛОБОДА

Опубліковано в Новини

Уманчани зустрінуть «Першу хвилину миру»

8 травня в День пам'яті та примирення о 20:00, з Центральної площі міста до Обеліску Слави розпочнеться патріотична акція «Свічкова хода пам'яті». 
В 22:30 запаленими свічками уманчани у Центральному сквері міста проведуть загальноміську акцію «Перша хвилина миру». Саме у той час, коли за Актом про беззастережну капітуляцію Німеччини було проголошено припинення вогню.
Запрошуємо усіх уманчан та гостей міста долучитися до акцій.

Джерело: https://www.facebook.com/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BC-%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8-552407921585581/?fref=ts 

Опубліковано в Новини

План заходів, присвячених 72-й річниці Перемоги над нацизмом у Європі

 
Ваша оцінка
(1 Голос)
 
 

08 травня

День пам’яті  та примирення

10-00 Покладання вінків і квітів до пам’ятників та пам’ятних знаків, загиблим в роки  Другої Світової війни

 

17-00  Звітний концерт Народного аматорського вокального ансамблю "Полонина" та чоловічого вокального ансамблю "Будьмо" Уманського обласного музичного училища ім. П.Демуцького

                                                                      Центральний сквер міста

20-00 Свічкова хода пам’яті

     Центральна площа-Обеліск Слави

22-30  Загальноміська акція «Перша хвилина миру»

                                                                       Центральний сквер міста

 

09 травня

День Перемоги

10.00 Мітинг-реквієм «Хвилина мовчання».    

Обеліск Слави

10.30 Святковий концерт « Пісні полум’яних літ »

            Міський Будинок культури

12.00 Акція для ветеранів «Солдатська каша».

 Майданчик біля МБК

12.30 Концерт вихованців шкіл естетичного виховання  «Салют,Перемозі!»

Центральний сквер

13.00  Концерт камерного оркестру  Уманського обласного музичного училища  ім. П. Демуцького.

Картинна галерея

16.00  Концерт духового оркестру  Уманського обласного музичного училища  ім. П. Демуцького.                                                    

Центральна площа (біля податкової)

Джерело: http://uman-rada.gov.ua/index.php/novyny/item/8934-plan-zakhodiv-prysviachenykh-72i-richnytsi-peremohy-nad-natsyzmom-u-yevropi 

Опубліковано в Новини
Back to Top